Наскільки усвідомлюєш, що саме тебе хоче вбити російська армія?
Олексій Лосинець — журналіст, комунікаційник та проєктний менеджер ГО «ПРОЖЕКТОР», координатор проєкту «Human Rights Clinic». Родом із міста Південне, яке атакувала російська армія 5 лютого. Публікуємо думку Олексія з приводу атаки.
Наскільки усвідомлюєш, що саме тебе хоче вбити російська армія? Що саме ти — ціль? Бо ти в Україні! Чи дійсно усвідомлюєш?…
На цьому фото — новобудова в місті Південне (колишнє Южне), де я жив від народження й десь років до 22, поки остаточно не переїхав на орендовані квартири в Одесі. Це маленьке місто знаю краще за себе: знаю, де стежки їжачків, звідки дує свіжий морський бріз, як «портовчани» із «заводчанами» конкурують у різних сферах життя міста, бо жив у «великій сімці», а до цього лазив на «чорну гору» на Приморській та памʼятаю сезонні сипучі піски, які існували в дельті струмка від Сичавського ставу… Й ось сьогодні бачу цю новину.
Руснявий літак вилетів в акваторію Чорного моря на бойові позиції та скерував одну єдину авіаракету у місто…
Хтось почав волати «придурки, не викладайте фото, ви керуєте вогонь», а я зателефонував своїм батькам дізнатися, чи живі, здорові. Живі, здорові, але деякі матеріальні наслідки маємо. То таке…
Однак суть в іншому.
Ця авіаракета летіла в напрямку середмістя, по центральній вулиці (якщо що, то є одна центральна та дві бокові — житлова забудова всього 1х1 км, а навколо в радіусі 5 км лише приватна забудова, поля й степ), без орієнтиру на якісь інфраструктурні чи воєнні обʼєкти. За моєю візуалізацією, за маршрутом ракети не уявляю ані якого цінного обʼєкту, який би вплинув хоч якось на успіхи русні… Після пуску ракети літак просто повернувся на базу.
У ворога мета – звичайний терор, поцілити всередину тихого міста, без мети ураження критично важливого обʼєкту…
Результат – загинув один містянин та ще одна людина у реанімації…
Тиждень тому Іскандерами просто закидали готель «Бристоль»… з нагоди 4000-ого дня від окупації Криму. Десь була інформація про нібито атаку на портову інфраструктуру, однак я побачив аерозйомку наступного дня. Характерна яма перед фасадом, яма від прильоту у внутрішньому дворику, приліт у будівлю через дах. В той вечір було три вибухи — й бачу три ураження найкрасивішого готелю. Знов волали «скеровували»… На що? На краще ураження готелю?… Чи пушкінський музей, що відразу за сусідньою стінкою конференц-зали готелю?
Ворожій армії все одно на ту історію великого руського поета, вони чхали на це.
Це зайве, бо вони перепишуть історію так, як їм треба. А ви й далі волайте «Це ж Пушкін!», «Різдво будемо святкувати 7 січня, бо наші похилі батьки так святкували», далі ходіть до церков московського патріархату, бо іншої поряд нема й «мова не має значення» й так далі… Відверто ворогу байдуже на ваші волання — він просто хоче вас вбити, стерти, щоб про вас нічого не нагадувало, особливо вашим родичам «за поребріком», бо там потрібна інша історія, яка дозволить керувати масами єдиного народу з однією саме ними написаною історією, ними створеною культурою, чи як вони ще це називали у власній брехні й пропаганді…
Іноді мені здається, що я занадто допитливий й відверто невигідний у своїй допитливості. Тому я не розумію, чому одесити викреслюють шестивікову історію міста, від заснування міста під час правління цією місцевістю Великим князям Литовським Вітовтом, коли у Коцюбійові була збудована перша литовська фортеця. Так само я не розумію вперте небажання бачити викреслену історію й інших міст… Займаючись власним генеалогічним дослідженням та відновлюючи сімейне дерево, я не розумію, як 4-5-юрідні брати й сестри не визнають свого коріння. А тут виявляється, що багаті українські родини наприкінці ХІХ століття купували дачі, ліси та земельні ділянки у середніх широтах сучасної країни-ворога, створювали заможні села, однак їх розкуркулили, репресували, стратили, а ті хто вижили замовкли… Незважаючи на історію на початку коріння з Татарії, майже всі гілки їхніх пращурів ведуть кудись до країв Речі Посполітої, її української частини… Ну й так далі про моє «не розумію, чому»…
Пару тижнів тому, коли я хворів, я спав під документальні фільми на Ютубі, й випадково прокинувся під початок цього фільму. Наступні дві години дали чимало відповідей на мої запитання. Рекомендую (посилання тут) . Як мінімум, моя картинка перевернулась, бо я усвідомив, що русня бажає вбити саме мене, саме мою памʼять, саме мої думки…
Й сьогодні я усвідомив, що ворожа авіаракета бажала вбити саме в моєму маленькому місті, яке по діагоналі пішки проходиш за 15 хвилин, а відповідно облетіти ракетою можна за пару секунд… Однак ракета усвідомлено була скерована, без потреби вашого коригування.
Додамо, пост Олексія після публікациї був видалений адміністрацією Фейсбук.
Думки є видом матеріалу, який відображає винятково погляд автора. Формат не претендує на об’єктивність та всебічність висвітлення теми, про яку йдеться. Позиція редакції «Море Людей» та може не відповідати погляду автора. Команда медіа не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації.