Ніхто, крім нас самих, не збудує нам державу, яка не програє знову

Олександр Яковенко — підприємець з Одещини, який займається виробництвом FPV-дронів. Заснував компанію TАF Drones та благодійний фонд «Хвиля-91». З дозволу автора публікуємо його думку, опубліковану у соцмережах автора. 

 

Справедливість, якої не існує

З дитинства нас вчили, що добро завжди перемагає зло. У казках герой, який обирає правильний шлях, зрештою отримує винагороду. Батьки й суспільство переконували нас, що світ має бути справедливим, що існує чіткий поділ між правильним і неправильним. Більшість із нас так і залишилися жити в цих ілюзіях.

У реальному світі справедливість – це не фундамент, а інструмент. Її використовують, коли це вигідно, але забувають про неї, коли ситуація змінюється. Це не зрада – це політичний розрахунок, де моральні цінності поступаються місцем прагматизму.

У світі, де все визначають інтереси, виживають не ті, хто вірить у справедливість, а ті, хто здатен себе захистити.

В історії немає місця для слабких

Сила – це не лише військова міць. Це економічна стабільність, технологічний розвиток, згуртованість суспільства, здатність до стратегічного мислення. Світ поважає лише силу.

Це парадокс. Ми слабка нація сильних людей

У нас є незламність, хоробрість, воля до боротьби. Ми доводили це не раз – на Майданах, на фронтах, у протистоянні із сильнішими супротивниками. У критичні моменти наші люди демонструють вражаючу єдність і здатність чинити спротив, яку не можуть пояснити аналітики.

Але попри всю цю силу, як держава, ми залишалися слабкими. Ми не змогли створити суспільний договір, який би об’єднував державу й народ навколо єдиної національної ідеї.

Нам треба прийняти це як факт. Ми програли цю війну як держава, але в нас ще є можливість не програти її, як нація.

Програш держави – це не лише військові невдачі чи втрачені території. Держава, що десятиліттями не займалася власною безпекою, не будувала економічної незалежності, не створювала стратегічного бачення майбутнього, рано чи пізно опиняється в ситуації, коли вона просто не здатна дати адекватну відповідь на загрозу.

Але програш держави – не фінал історії.
Держава – це інституція, система, апарат управління.
Нація – це народ, люди, які дають життя цій державі, і саме вони визначають її майбутнє.

У нас ще є шанс не програти війну як нація

Але для цього потрібно зрозуміти головне: ніхто, крім нас самих, не збудує нам державу, яка не програє знову.

Думки є видом матеріалу, який відображає винятково погляд автора. Формат не претендує на об’єктивність та всебічність висвітлення теми, про яку йдеться. Позиція редакції «Море Людей» та може не відповідати погляду автора. Команда медіа не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації.