Щоденник добровольця. «Десна», побратими і перший бойовий виїзд

«Щоденник добровольця» — це колонка аеророзвідника Третьої штурмової бригади, який свідомо пішов на війну й чесно записував те, що бачив і відчував. Наприкінці жовтня він загинув на фронті, але його рідні попросили продовжити публікувати ці записи.

Тепер кожен новий текст — це не просто нотатки з окопів, а збережений голос людини, яка жила з гумором, вірою в перемогу й чітким розумінням, заради чого боролася. Це спроба залишити правду, яку він встиг написати.

Далі слова автора з його архіву.

«Десна»: останній день у навчальному центрі

Настав останній день нашого перебування в навчальному центрі. Ми всі чекали з нетерпінням, тому що саме навчання закінчилось 13 днів тому. Щодня гадали, коли ж це станеться, і нарешті ми сидимо на валізах в очікуванні, коли нам скажуть: «За вами приїхали, ви убуваєте у свою частину».

x

Не скажу що буду сумувати за цим місцем, але «Десна» подарувала нам різні враження: обурення, злість, агресію, апатію, втомленість, недосип, напругу, але і також купу “внутрячкових” жартів, сміху, побажань здоровʼя, бадьорості, ранкових побажань на день і нескінченних шикувань.

Позивні, які залишаться у пам’яті

Особисто мені «Десна» подарувала не просто нових людей, а побратимів, які готові підставити плече, коли потрібно, і зробити це без слів і очікувань чогось навзаєм. Ми виконуємо одну справу на всіх, маємо схожі цінності й ідею. Це не має вартості, це унікальне явище, яке обʼєднує всіх нас.

На жаль, через кілька днів ми всі розʼїдемось по своїх підрозділах — тільки всесвіт знає чи зустрінемось знов. Але я буду точно згадувати ці миті, пацанів і ми обовʼязково зберемося після перемоги в Одесі і влаштуємо бомбезну паті.

Псіх, Гурман, Франк, Фінал, Карат, Скіф, Даффі, Ітачі, Міг, Філь, Скат, Швед, Булка, Арбітр, Негроні, Джура, Білий, Меч, Лайт, Гатс, Паркер, Зефір, Ред, Фрас, Лис, Маг, Вольфрам, Гороня, Спартак, Лось, Індеєц, Марс і я, Кайф.

Всі ці позивні я буду памʼятати напевно усе своє життя. 

Закінчення БЗВП: що далі

Після базової загальновійськової підготовки (БЗВП) нас привезли назад до рекрутингового центру на ночівлю. Зранку почалось оформлення тих, хто визначився зі спеціальністю. Це називається «стати в стрій». Кожен почув заповітне: «Вітаю в Третій штурмовій». Після виходу з кабінету ми вітали одне одного і прощались, щоб побачитись знов, тому що хтось одразу поїхав у підрозділ, декого відпустили додому на деякий час, але не мене — в той же день увечері я вже був на напрямку.

x

Ті, хто не визначився з «професією», поїхали далі на навчання ще на 3-4 тижні. Вже після цього вони теж доєднаються до побратимів. Смішно і сумно від того, як багато часу проходить від потрапляння в ТЦК до реальної війни. У мене все зайняло аж майже 4 місяці. Не знав, що це так працює, особливо коли чуєш історії, що коли ТЦК тебе забирають, одразу відправляють на позиції. Так ось — такого не існує, всі спочатку проходять як мінімум «учєбку». А сумно тому, що нам сильно не вистачає людей, а виходить що не так-то і швидко зʼявляється можливість бути корисним на передку.

«Кайф»: перший бойовий виїзд

Радує те, що всі ми знаходимося на одному напрямку і маємо можливість бачитися у вільний час. У нас є своя група для спілкування: ми ділимося досвідом, як прийняли кожного, де живемо, в яких умовах, що їмо і яке спорядження використовуємо, один одному бажаємо виконати роботу якомога ефективніше. Також в нас є домовленість, що коли хтось йде на «вихід» — обовʼязково маякує по поверненню, щоб всі знали що з ним все добре, таке собі тримання рук на загальному пульсі.

x

І я вже був на своєму першому бойовому виїзді. На жаль, не можу нічого розповідати, але бойове хрещення пройдено успішно. Спочатку було нервово, напружено й «очково», що ж тут приховувати. Прильоти по позиціях — це як душ зранку, просто норма, але назад їхав задоволений виконаною роботою і зсередини аж радість відчувалась, ефекту додав дрифт, тому що рухатися з позиції треба дуже швидко, а дорога була мокра й обмерзла, тож ми нормально «валили боком».

Читати також: Щоденник добровольця. Як я потрапив у Третю штурмову

Щоденник добровольця. Чим живе рекрут-центр і як новобранці отримують позивні

Kaif: історія одесита В’ячеслава Кащенка, який жив і воював на повну