Старокінний ринок — місце, де можна купити все: від акваріумної рибки до антикварної люстри. Але колись тут торгували верблюдами, кіньми (дуже логічно!) та собаками. Ви просили — ми зробили. Розповідаємо, з чого все починалося.
У 1833 році міська влада Одеси вирішила організувати спеціалізований ринок для торгівлі худобою. До цього у місті торгували де доведеться. Але коли потік тварин збільшився, а заможних городян дратувало сусідство із волами та кіньми.
Для торгівлі виділили ділянку на околиці міста, за Петропавлівським храмом на Молдаванці. Ринок став популярним місцем для купівлі-продажу різноманітної худоби. Є свідчення про продаж верблюдів, яких завезли після Російсько-Турецької війни.
Торгівля була організованою: кожна тварина мала свій вольєр з пояснювальною табличкою, а угоди оформлювалися спеціальними квитками, що ускладнювало продаж краденої худоби.
Торгували не тільки тваринами, а й возами, фурами, спорядженням — по суті, тут сформувався перший одеський «авторинок». Водночас виник ринок фуражу й провіанту. Поступово базар почав обростати житловими кварталами.
На межі 1840–1850-х років, у зв’язку з розширенням міста, скотопригонний ринок перенесли на Нову Кінну площу поблизу сучасного «Привозу». Старе місце почало занепадати.
Ситуація змінилася із появою у місті скачок. Інтерес аристократії до породистих коней повернув життя на ринок, у якому почали торгувати кіньми та мисливськими собаками. З того часу за ним закріпилася назва «Старокінний ринок».
Сьогодні Старокінний ринок — своєрідний культурний феномен. У вихідні дні він перетворюється на одну з найбільших «барахолок» в Україні, де можна знайти антикваріат, вінтажний одяг, книги, предмети побуту чи навіть контрабанду.
