Як вмирає Дюківський сад: історія одного занепаду

Втрачати спадок — наше локальне одеське хобі. Принаймні, так здається, коли дивишся на щось, схоже на Дюківський сад. Уявіть: один з найстаріших парків було закладено ще 1810 року. Зараз він, хіба що, найзанедбаніший. 

В цьому матеріалі ми згадуємо історію створення Дюківського саду та його занепаду. Сподіваємось, що після війни він стане місцем, де не моторошно гуляти хоча б удень.

Музей занедбаності

Дюківський сад — один з перших рукотворних парків Одеси. Голова міста Рішельє заклав його 1810 року як територію довкола своєї резиденції. Невдовзі герцог повернувся до Франції, а маєток і сад дозволив займати всім наступним градоначальникам Одеси. 

Втім, Дюківський сад пробув домівкою для мерів Одеси недовго. Чому — достеменно невідомо. Можливо, головам міста було незручно діставатись центру. Так чи інакше парк занепадав і перетворювався на маргінальну територію з кінця ХІХ століття.

Виставка досягнень і радянські експерименти

Раніше недоброчесні екскурсоводи поширювали міф, що нібито в парку зберігся будиночок герцога Рішельє, але це брехня. Насправді більшість старих будинків на території саду — залишки павільйонів 1950-х років. Совєти намагались вдихнути в парк нове життя, провівши там виставку досягнень народного господарства. 

Будинок, який сприймають за резиденцію Дюка — це павільйон, що під час ВДНГ мав назву «Овочівництво». Згадайте про це, коли знову почуєте про «будиночок Рішельє». Зараз споруда експлуатується хіба що під склад.

Виставка народного господарства не допомогла відновити популярність саду. Незабаром парк знову занепав. Проте спадок совєтів теж залишив по собі міфи. Наприклад, ось цей будинок з короною. Хоча досі ходять чутки, що його будували за життя герцога.

x

Певну популярність Дюківський сад повернув собі у 1990 роки. В парку проводили час представники одеського криміналу, які збирались у місцевому клубі та часто обирали територію для зустрічей і перестрілок.

Ідеї, які не спрацювали

Важко сказати, що допоможе відновити парк, але можна перерахувати варіанти, які не спрацювали. Серед них: тир, шашлична, бари та ресторани, кілька спортивних майданчиків, пивний фестиваль та навіть льодова арена. Від останньої залишились лише руїни, наповнені шприцами. 

Ми спробували порахувати скільки разів найрізноманітніші люди обіцяли реконструювати парк. Таких проєктів було щонайменше сім, проте жоден не виконали хоча б на 25%. А були ідеї навіть побудувати макети динозаврів у натуральний зріст. 

Звичайно, що під час Великої війни точно не до реконструкцій проєктів, які були занедбані впродовж десятиліть. Проте ми мріємо, аби невдовзі Дюківський сад отримав нове життя і став парком, де не моторошно гуляти хоча б удень.

Читати також: Музей під відкритим небом: архітектурні перлини вулиці Пастера