244 дні «АДу»: чому 20 січня ми згадуємо оборону Донецького аеропорту

В Україні 20 січня вшановують захисників Донецького аеропорту. Оборона летовища тривала 244 дні — з 26 травня 2014 по 23 січня 2015.

«Аеропорт Донецьк, а ми називали його просто АД», — так між собою говорили про своє поле бою «кіборги».

Українських військових, які захищали ДАП, прозвали «кіборгами» — люди, які виявилися сильнішими за бетон. За найпоширенішою версією, саме так бойовики називали захисників летовища, не знаходячи іншого пояснення, чому гарнізон неможливо взяти штурмом. 

Кульмінація боїв припала на січень 2015 року. 20 січня терористи підірвали бетонні перекриття нового терміналу, а вже 21 січня вщухли останні бої.

Попри фізичну втрату об’єкта, його оборона мала вирішальне стратегічне значення. За словами генерала Олега Мікаца, який тоді командував 93-ю окремою механізованою бригадою у районі Донецького аеропорту, летовище стримувало противника та не давало йому розгорнути активні наступальні дії.

«Найбільші бої за Дебальцеве почалися після того, як упав Донецький аеропорт. І якби там не було українських військових, усе могло закінчитися для України втратою не тільки Дебальцевого, а й інших територій. ДАП сковував сили супротивника», — розповів Мікац в інтерв’ю BBC.

x

Герої ДАП

Оборона летовища — це тисячі історій мужності. Одна з таких — двобій за будівлю пожежного депо, який тривав два дні. Саме там тримала оборону група бійців 90-го аеромобільного батальйону під командуванням Максима Ридзанича з позивним «Адам». Разом із ним були снайпери Віталій Зварич «Рекс», Володимир Коляда «Живчик», Максим Абдуразаков «Абдулла», Анатолій Левчук «Фокс», кулеметник Віктор Левицький «Жмеринка» та боєць із позивним «Вовк». Вони стали останнім бойовим підрозділом, який вийшов із ДАП.

Українські військові відбили дві атаки ворога. Окупанти намагалися взяти захисників не лише силою, а й обманом — вели переговори нібито від імені комбата Олега Кузьміних, який на той момент уже перебував у полоні. Однак «Адам» розгадав цей задум. Увечері, обходячи позиції, він попередив бійців про можливу атаку зранку й запропонував вибір: за бажанням можна було відійти до зруйнованої вежі й здатися. Жоден не погодився.

Звуки стрілянини біля пожежного депо привернули увагу українського командування. Зв’язку з оборонцями не було, тому на допомогу відправили офіцерів-зв’язківців — В’ячеслава Волобуєва («Окунь»), чемпіона України зі спортивного орієнтування, та Максима Бубеля («Єшка»). Саме їм вдалося вивести групу «Адама» на підконтрольну Україні територію.

Про цей подвиг заговорили широко лише після загибелі Максима Ридзанича в березні 2015 року поблизу селища Опитне на Донеччині. Він загинув, рятуючи побратима. У 2021 році захиснику посмертно присвоїли звання Героя України.

Загалом у боях за Донецький аеропорт загинули 97 українських військових, ще троє вважаються зниклими безвісти.

Сьогодні Донеччина знову є ареною жорстоких боїв — таких масштабів Європа не бачила з часів Другої світової війни. Як у 2015 році Донецький аеропорт став символом незламності, так нині цю роль виконують міста-фортеці — Соледар, Бахмут та інші. Вони, як і колись ДАП, демонструють усьому світові приклад української стійкості, мужності та готовності боротися до кінця.

Матеріал підготувала Поліна Ящук (студентська практика)