В центрі Одеси пройшла щотижнева мирна акція “Free Azov”, присвячена підтримці українських військовополонених. 2 лютого на Дерибасівській, навпроти Міського саду, зібралися рідні захисників та небайдужі містяни, щоб нагадати про тих, хто досі перебуває в російському полоні.
Учасники тримали таблички із закликами звільнити українських військових, виголошували промови та вмикали патріотичну музику. До акції долучилися понад 60 людей.
За словами організаторки “Free Azov” Анни Пажери, подібні ініціативи відіграють важливу роль у боротьбі за визволення полонених. Постійний розголос змушує владу та міжнародні організації звертати увагу на проблему.
“Полонені азовці вже третій рік знаходяться в лапах ворога, їх засуджують, виносять незаконні вироки, проводять допити. Те, що сьогодні Одеса під українським прапором, — це, зокрема, їхня заслуга”, — зазначила Пажера.
З моменту першої акції в жовтні 2023 року ставлення суспільства змінилося. Щотижня до протестів долучається дедалі більше людей.
“Якщо спочатку на акціях були лише 20-30 осіб, переважно родичі полонених, то сьогодні з нами одесити, гості міста, військові. Наша команда розширюється, і це приємно спостерігати”, — додала організаторка.
Водночас, за її словами, збільшується і кількість тих, хто шукає зниклих рідних або чекає на повернення полонених.
Щоб посилити меседж акції, цього разу її учасники використали символічні образи, що передають біль і страждання полонених: терновий вінок та грим із кривавими сльозами.
“Наші полонені захисники страждають за нас, як мученики. Ми хочемо за допомогою своїх образів показати підтримку та закликати людей не бути байдужими: говорити, не мовчати, не проходити повз. Хлопці, які повертаються, бачать, що ми пам’ятаємо про них”, — пояснює учасниця акції Катерина Дубчак.
Активісти зазначають, що навіть випадкові перехожі нерідко зупиняються, слухають промови та запитують, як можуть допомогти.
“Кількість людей залежить від обставин і погоди, але є ті, хто приходить незмінно й стоїть тут щонеділі”, — додає Катерина.
Організатори наголошують: що більше людей говоритимуть про проблему, то швидше вона буде вирішена. Акції триватимуть, доки всі українські військовополонені не повернуться додому.
Читати також: Катерина Ножевнікова – збори, срачі та прірва між військовими й цивільними