Чому День Криму НЕ 20 січня: дата, що працює на російську пропаганду

День АР Крим 20 січня – досі є офіційною подією в Україні. Формально це день автономії, але за ним стоїть складна історія радянських маніпуляцій та ігнорування голосу кримських татар. Політичні процеси 1991 року згодом стали для рф підґрунтям для маніпуляцій довкола статусу півострова.

Розповідаємо, як і навіщо з’явилася ця дата, що насправді означав референдум і чому 20 січня — не привід для святкування.

День АРК: чому його почали відзначати

«День Автономної республіки Крим» бере свій початок у радянські часи. Центральний комітет комуністичної партії радянського союзу (ЦК КПРС) у москві ініціював проведення референдум щодо відновлення Кримської АРСР. Він відбувся 20 січня 1991 року.

Трохи контексту:

• Кримську АРСР створили у 1921 році, а вже у 1945 — ліквідували.
• За рік до того радянська влада здійснила геноцид — депортувала кримських татар. 
• Дозвіл повернутися на батьківщину кримські татари отримали у 1989 році. 
• Того ж 1989 року Верховна Рада срср постановою № 845-1 запропонувала відновити автономію Криму (Кримську АРСР) у складі Української РСР».
• Паралельно кримські татари почали масово повертатися з місць депортації.

x

Кримські комуністи фактично діяли на випередження, аби залишити владу у свої руках. Вони ініціювали відновлення Кримської АРСР, але вже як окремого суб’єкта радянського союзу. 

«Референдум мав стратегічне значення збереження російського впливу в регіоні. У подальшому це впливало на маніпуляції рф щодо того, аби залишити Чорноморський флот у Криму під російським впливом. Вже тоді комуністичні еліти розуміли, що Україна незабаром може проголосити незалежність, як це зробили країни Балтії. Учасники підготовки цього референдуму у своїх мемуарах відкрито визнавали, що він був інструментом для стримування прагнень кримських татар і збереження Криму як важеля впливу на Україну», — заявили у Представництві президента України в АР Крим.

Результати та процедура проведення референдуму також викликають сумніви:

1. Запитання звучало так: «Вы за воссоздание крымской автономной социалистической республики как субъекта союза сср и участника союзного договора?». Без згадок про Україну чи національну автономію кримськотатарського народу у тексті.
2. 94 % учасників висловилися за відновлення Кримської АРСР, АЛЕ кримські татари у своїй більшості не голосували. Національний рух кримськотатарського народу закликав до бойкотування референдуму. Меджліс виступав за національно-культурну автономію, а не за територіальне утворення під контролем радянської влади.

x

«Одним із найпідліших завдань референдуму 1991 року було недопущення відновлення кримськотатарської національно-територіальної автономії. Саме тоді, коли корінний народ масово повертався на рідну землю після десятиліть депортації, москва поспіхом створила територіальну автономію за радянським зразком, яка насправді стала автономією російської більшості в Криму. Це була спроба розмити суб’єктність кримських татар, позбавити їх права на самовизначення та замінити його “правами територіальної громади”, де домінувала російська етнічна спільнота, що поселилася у Криму після депортації кримськотатарського народу. Ігнорування прав корінного народу кримськотатарського народу та українців у Криму протягом наступних 23 років стало тим ґрунтом, на якому виріс російський сепаратизм», — вважає голова Меджлісу кримськотатарського народу Рефат Чубаров.

Кримська АРСР припинила своє існування разом з радянським союзом. 4 вересня 1991 року надзвичайна сесія кримського парламенту ухвалила Декларацію про державний суверенітет республіки. У ній йшлося про прагнення створити правову демократичну державу в складі України. 

Як рф використовує референдум 20 січня

Нині, як наголошують у Представництві президента України в Криму, дата референдуму використовується російською окупаційною адміністрацією як частина пропаганди. 

Так, у грудні 2014 року окупанти затвердили 20 січня як «День Республіки Крим». Референдум вони називають нібито першим етапом «приєднання півострова до росії» і пов’язують його з так званим референдумом 2014 року. У такий спосіб ворог виправдовує окупацію, обґрунтовуючи її «історичною спадковістю», нібито підтвердженням права на півострів. Факт того, що кримські татари бойкотували голосування, ігнорується.

Цього дня окупаційні адміністрації проводять масові святкування, організовують виставки і офіційні заходи, де просувають ідею «возз’єднання з рф». Псевдоважливість дати підсилюють російські пропагандисти-співучасники.

«Для окупантів це тяглість їхнього впливу, підтвердження того, що Крим нібито “завжди хотів бути з росією”. Коли ми сьогодні продовжуємо відзначати цю дату, ми мимоволі легітимізуємо російський міф про Крим», — підкреслив голова Меджлісу Рефат Чубаров.

Український Крим: які дати краще відзначати 

Україна має календар пам’ятних дат, пов’язаних із Кримом, — без радянських і російських наративів:

• 26 лютого — День спротиву окупації Криму.

Цього дня у 2014 році близько 15 000 місцевих жителів вийшли з державними та кримськотатарськими прапорами на масштабну акцію протесту під будівлю кримського парламенту, щоб не допустити реалізації російського сценарію анексії. 

• 18 травня — День пам’яті жертв геноциду кримськотатарського народу.

Цього дня, 1944 року розпочалася спецоперація військ НКВД з примусового вивезення кримських татар з Криму — за три дні радянська влада депортувала понад 190 000 людей. Окупанти і нині продовжують дискредитацію та утиски кримських татар, що залишилися на півострові. 

Ці дати — не про формальність. Вони про пам’ять та спротив.

Памʼять — це опір російській окупації! Qırım serbest olacaq! Крим буде вільним!