Чи можна навчити любові до тварин? В Україні запустили проєкт, що інтегрує гуманність у шкільну освіту
«Гуманна освіта та волонтерство». Фото надане командою проєкту
«Гуманна освіта та волонтерство». Фото надане командою проєкту
В Україні стартував проєкт «Гуманна освіта та волонтерство», який має на меті інтегрувати тему турботи про тварин у шкільну програму. Через уроки, практичні завдання й реальні історії діти дізнаються, що любов і доброта — це не абстракції, а дії, які починаються з найменших жестів.
Більше про ініціативу, а також про те, чому її запустили саме на шкільному рівні — у матеріалі «Море Людей».
P.S. В кінці цікаві поради щодо того, як можна розвивати емпатію до тварин вдома.
Гуманна освіта та волонтерство: що за проєкт
У 2025 році благодійний фонд UAnimals та українська сімейна група компаній Suziria Group, яка працює на ринку зоотоварів, запустили проєкт «Гуманна освіта та волонтерство».
Це екосистема знань для вчителів, яка допомагає інтегрувати волонтерство та турботу про тварин у шкільну освіту. Система охоплює різноманітні теми, наприклад: правила поводження з дикими тваринами, допомогу безпритульним та навіть питання стерилізації чи тестування косметичних засобів на тваринах. Мета — сформувати у дітей культуру співчуття, відповідальності та дій.
На практиці це працює так: є сайт, де у вільному доступі розміщені уроки під ключ: конспекти, робочі зошити, завдання. Тобто будь-хто з вчителів може обрати потрібну тему і почерпнути необхідні матеріали або ж доповнити власні. На цьому ж ресурсі анонсують додаткові активності, приміром, вебінари. Все на безоплатній основі.
«UAnimals з 2016 року рятує тварин. Ми існували першочергово як громадська організація, що працювала над системними змінами. Тому ми займалися адвокацією та формуванням суспільної думки. Зміни починаються з мислення людей. Наразі будь-які державні зміни реалізовуються тоді, коли є суспільний тиск. Ми вже давно працюємо на дорослу аудиторію і треба було починати працювати з дітьми, щоб закласти гуманні цінності з дитинства. Це майбутнє покоління, яке дасть змогу реалізовувати зміни», — каже керівниця відділу стратегічних ініціатив UAnimals Ольга Чевганюк.
Співініціаторами проєкту виступили Suziria Group.
«За останні роки розвитку корпоративно-соціальної відповідальності ми переконалися: справжній результат можливий лише там, де є стратегія та системність. Тому ми обираємо проєкти, які мають сенс і перспективу, навіть якщо фідбек не приходить одразу. Нам важливо створювати те, що зможе принести якісні та позитивні зміни у майбутньому. Це стосується й роботи з дітьми — аудиторією з якою ми прагнемо працювати на ціннісному рівні. Як би це банально не звучало, але це наше майбутнє з яким ми можемо формувати культуру вже сьогодні. Ми прагнемо допомогти дітям здобути правильні знання та навички взаємодії з домашніми улюбленцями, навчати турботі, любові та відповідальності», — розповіла керівниця департаменту комунікацій та розвитку корпоративно соціальної відповідальності Suziria Group Анастасія Рудавка.
Турбота про тварин: як вдалося вписати в НУШ
Це не окремий курс — всі матеріали інтегровані до програми НУШ. Тобто вони створені в рамках того, що і так мають викладати вчителі.
У майбутньому матеріали будуть розміщені на сайті Міносвіти України. Тож фахівці, що розробляють шкільні підручники, зможуть формувати теми, використовуючи напрацювання проєкту. Також команда проєкту працює над тим, щоб інтегрувати навчальні матеріали в шкільну програму на законодавчому рівні.
«Ми не маємо якоїсь зрозумілої стежки, бо її просто не існує. Її треба винайти. Крок за кроком, ми хочемо прийти до того, щоб це було в переліку компетенцій на рівні вже програми самої держави. В розробці ще підсилюючі проєкти. Ми не будемо їх анонсувати, бо це в роботі. Але ми створюємо спільноту людей, які проактивно будуть підтримувати наші цінності й, власне, діяти», — пояснює Ольга Чевганюк.
Ціль команди — зробити все, щоб реформування системи шкільної освіти продовжилося, навіть якщо учасники проєкту з часом не зможуть вкладати стільки ресурсу у цей процес.
«Ми дуже хочемо розбудувати ту систему, яка буде живити сама себе. І розуміємо: якщо ми прагнемо змін, вони мають бути системні. Тому вже на перших кроках ми розбудували певну екосистему наших партнерів, зокрема з освітян, з якими ведемо активний діалог та переймаємо експертизу для посилення цих змін», — додає Анастасія Рудавка.
Чому важливо навчати дітей через тему тварин
У дітей до певного віку формуються базові цінності. Завдання проєкту «Гуманна освіта та волонтерство» — закласти фундамент їхнього світогляду.
«Якщо в колі дітей будуть розмови про тварин, про те, як до них треба ставитись, про те, що не треба проходити повз, про те, що це відповідальність, а не іграшка тощо, то вони будуть зростати з цими цінностями», — пояснює керівниця відділу стратегічних ініціатив UAnimals.
-
Скриншот: сайт проєкту -
Скриншот: сайт проєкту -
Скриншот: сайт проєкту -
Скриншот: сайт проєкту
Йдеться не лише про софт-скіли чи абстрактні цінності. Команда переконана, що важливо давати практичні знання: як поводитися з домашніми улюбленцями, що можна їсти, чому важливо гуляти, як спостерігати за тваринами без шкоди для них.
«Ми бачимо, що навіть дорослі не завжди розуміють, як поводитись з домашніми улюбленцями й вчаться на них, бо просто не було такого досвіду: як має їсти, а що має їсти; а чи можна будити, коли спить; чому важливо гуляти. І ми розуміємо, що школа — це період, коли діти свідомо будують свою базу знань і нам важливо туди додати й цю історію: цінність плюс практичні знання стосовно того, як взаємодіяти з тваринами, щоб і вони були щасливі від цієї взаємодії», — додає керівниця департаменту комунікацій та корпоративної соціальної відповідальності Suziria Group.
Найскладніші теми та підхід до них
Деякі теми складні навіть для дорослих — наприклад, покинуті тварини, тестування косметики, стерилізація. Але, як зазначають експертки, діти готові до складних питань, якщо їх правильно подавати.
«Найбільший виклик — коли дитина отримує знання у школі, а вдома стикається з реальністю, яка суперечить цим цінностям. Наприклад, батьки водять їх у контактні зоопарки чи дельфінарії, бо вважають, що це якась освітянська частина. А тут у школі їм розповіли про те, що там тварин фактично катують. Відповідно, у дитини виникає конфлікт: люди, які є взірцем всього, вважають так, але є інша сторона медалі. Це поки для нас в проєкті найскладніше питання: як ці теми подавати, не створюючи потім дітям травм і конфліктів всередині сім’ї», — каже Ольга Чевганюк з UAnimals.
Водночас команда постійно тестує уроки, калібрує їх за фідбеком учителів і дітей, адаптує для молодшої та старшої школи, створюючи «живий продукт», який розвивається разом із освітньою системою.
Перші результати та кейси
Після перших уроків вже були відгуки дітей. У команді кажуть, що це був дуже емоційний для них момент. Відчувалося, що школярі починали розуміти: допомога тваринам — це не абстрактна ідея, а реальні дії.
На Всесвітній день тварин команда організувала тиждень гуманності, де кожен день пропонував нову активність. Школи долучалися, а діти реалізовували знання на практиці.
Любов і відповідальність як основа гуманності
Чи можна навчити любові до тварин? Анастасія Рудавка переконана: «Любов проявляється через дії: тварини не розуміють наших слів, але відчувають нашу увагу, турботу та конкретні вчинки. Саме тому так важливо навчати культурі турботи про улюбленців — як взаємодіяти, підтримувати й піклуватися».
Експертки наголошують: коли дитина розуміє, що тварина має емоції, що її фізичний і психологічний стан важливий, вона починає діяти відповідально: годувати, стерилізувати, вакцинувати, не відвідувати експлуатованих тварин. Можливо, це не любов, але щось дуже схоже на неї. Тобто знання і практичний досвід стають основою небайдужості та відповідальності.
«Я для себе прийшла до висновку, що любов — це насолода від щастя іншого. Чи хочемо ми в цьому проєкті, щоб люди любили тварин? І так, і ні. З одного боку — так. Тому що тоді вони почнуть про них піклуватися. А з іншого боку — нам важливо, щоб люди змінювали ставлення, свою ступінь відповідальності щодо тварин. Це про відповідальність, небайдужість, але і їх можна назвати відтінками любові», — каже Ольга Чевганюк.
Гуманна освіта вдома: топ-5 порад для батьків
Навчити дитину співчуття та поваги до тварин непросто, але можливо. Важливо, щоб знання не обмежувалися школою, адже найкращий приклад — це батьки.
Варто не просто говорити, що «тварини не іграшки», а й показувати це на власному прикладі, давати маленькі, щоденні можливості для турботи, вважає Богдан Завидовський, вчитель природничих наук і автора освітніх матеріалів для дітей та вчителів. Він долучився до багатьох всеукраїнських та міжнародних проєктів, наприклад для «Освіторія» у співпраці з ЮНЕСКО, МОН, а також порталів «Дія.Освіта» та «Всеукраїнська школа онлайн»).
Далі кілька порад, як батьки можуть допомогти дітям формувати емпатію, відповідальність і реальну турботу про тварин:
Як пояснити, що тварини не іграшки?
«Роль прикладу дорослого ключова. Діти копіюють те, що бачать. Якщо дорослий ставиться до тварини з повагою: не лякає, не кричить, а дбає та турбується з ніжністю та увагою, то ми формуємо потрібну модель поведінки. Дитині важливо почути просту річ: тварини – не іграшки, які теж відчувають усе і біль, і страх, і задоволення, як і ми. Тому показуйте на прикладах: “Якщо тягнеш за хвіст, то стає боляче. Якщо говориш лагідно й гладиш, то тварина довіряє тобі”», — каже експерт.
Що може допомогти розвивати емпатію?
Розвивати емпатію до тварин можна через прості щоденні дії. Перед будь-яким контактом важливо навчити дитину ставити собі питання турботи: чи це безпечно, чи тварина сама хоче спілкування, і що їй зараз потрібно? Так дитина вчиться поважати кордони іншого.
Також можна скласти розклад турботи: коли разом плануєте, хто і коли наливає воду, годує, прибирає, грається. Це формує відповідальність і сталі звички.
Корисно також знайомити дитину з мовою тіла тварин: пояснити, що означають положення вух, хвоста, чи потрібно дотримуватися дистанції.
«Ще один спосіб — навчання через історії: перегляд або читання добрих історій про допомогу тваринам і спільне обговорення, що відчувала тварина і що — людина. Такі прості практики дають відчутний результат — діти стають уважнішими та краще розуміють, що таке співчуття й відповідальність», — пояснює Завидовський.
Як пояснити різницю між допомогою і ризиком?
«Допомагаємо так, щоб не нашкодити ні собі, ні дитині, ні самій тварині. Разом домовляємось про чіткі межі: не підходимо впритул, не торкаємось, не годуємо з рук, не біжимо й не кричимо. Якщо тварина виглядає хворою чи наляканою, потрібно покликати дорослого, повідомити волонтерів чи відповідну службу. Так дитина вчиться, що справжня турбота це відповідальна дія, де важлива безпека всіх учасників», — зазначає Завидовський.
Є багато безпечних способів, як діти можуть допомагати тваринам разом із дорослими. Наприклад, можна зібрати корм або ковдри для місцевого притулку, зробити благодійний пост чи репост у соцмережах, долучитися до волонтерської ініціативи. У школі або дворі діти можуть створювати «пам’ятки доброти» — нагадування про те, що тваринам потрібна вода в спеку, чи куди звернутися, якщо бачиш поранену тварину.
Разом з батьками можна брати участь у відповідальному адопшені — допомагати поширювати інформацію, робити фото тварин або долучатися до тимчасової перетримки.
Такі дії дають можливість відчути, що навіть невеликий внесок може змінити життя живої істоти.
Чого не робити, щоб не сформувати страх або зневагу?
Не варто лякати дитину жартами на кшталт «зараз укусить» або соромити словами «не перебільшуй, це ж просто пес», переконаний експерт. Також небезпечно сміятися з болю або переляку тварини: коли кішка злякалась, то це не смішно, а неприємно для неї.
Якщо ж дитина таки злякалася — не варто закріплювати цей страх. Краще підтримати її: дати можливість відійти, подивитись здалеку або просто спитати господаря про тварину. Так вона відчує контроль над ситуацією й поступово подолає страх.
Які типові помилки дорослих, коли вчать гуманності?
«Дорослі часто помиляються, намагаючись навчити дитину гуманності лише словами. Краще 10 хв реальної турботи, ніж довга лекція», — каже експерт.
Також важливо показувати все власним прикладом. Наприклад, якщо дорослий ігнорує межі тварини, дозволяє тягнути її за хвіст або надто нав’язливо гладити, дитина сприймає це як норму.
Крім цього, потрібно знайти баланс, щоб не ідеалізувати будь-яку ситуацію, наприклад, казати, що всі собаки добрі або всі коти лагідні. Дітям важливо розуміти, що кожна тварина має свій характер і настрій, тому слід бути уважними й обережними.