Дерібас, Ланжерон, Рішельє: хто з історичних постатей Одеси не пов’язаний з російською символікою

Український інститут національної пам’яті оприлюднив переліки осіб та подій, що містять чи не містять символіку російської імперської політики.

«Основна мета — сприяння органам місцевого самоврядування під час реалізації закону “Про засудження та заборону пропаганди російської імперської політики в Україні і деколонізацію топонімії”, а також ознайомлення громадськості. Переліки не є вичерпними і будуть доповнюватися новими даними про осіб та події періодів московського царства, російської імперії, російської держави, рсфрр, срср та сучасної російської федерації», — пояснили в УІНП.

Не місять символіку росії: список УІНП

Серед постатей, пов’язаних з Одесою, не містять символіку російської імперської політики такі:

• Дерібас Осип Михайлович (справжнє ім’я Хосе де Рібас і Бойонс) — адмірал, флотський і цивільний начальник у Хаджибеї (майбутня Одеса), який значно сприяв розбудові порту та міста.
• Рішельє Еммануїл Йосипович — перший градоначальник Одеси, французький та російський державний діяч, який заклав основи розвитку міста як великого торгівельного центру.

• Ланжерон (Луї Олександр Андро де Ланжерон) — градоначальник Одеси (1815–1820), який перетворив місто на порто-франко (вільний порт). Це сприяло стрімкому економічному розвитку та становленню Одеси як великого торговельного центру. Ланжерон також сприяв розвитку міста як культурного та наукового осередку, заснувавши Рішельєвський ліцей і Ботанічний сад.

• Вакуленчук Григорій Микитович — уродженець Житомирщини, унтерофіцер Чорноморського флоту, один з керівників повстання на броненосці «Князь Потьомкін-Таврійський» у 1905 році. Він загинув у перший день повстання від смертельного поранення. Його похорон в Одесі перетворився на масштабну демонстрацію проти російського самодержавства.

• Кобле Томас (Фома Олександрович Кобле) — генерал-майор російської армії, градоначальник Одеси. Перебуваючи на посаді коменданта Одеси, він керував боротьбою з епідемією чуми. Втілював нові підходи в розвитку сільського господарства на півдні України.

• Маразлі Григорій Григорович — міський голова Одеси. Перебуваючи на цій посаді протягом 16 років (1878–1895), він перетворив місто на культурний та економічний центр. За його керівництва було збудовано водогін, проведено електричне освітлення, розвинено кінний трамвай та засновано численні освітні й культурні заклади, на що він часто витрачав власні кошти.
• Ілля Ілліч Мечников — український, російський та французький вчений, піонер порівняльної патології, еволюційної ембріології, імунології та мікробіології, засновник власної наукової школи. Професор у минулому Новоросійського університету, який нині носить його ім’я — Одеський університет імені Мечникова. 
• Новосельський Микола Олександрович – лікар і мер Одеси. Один з основоположників курортного лікування на Півдні України, сприяв створенню грязелікарень та будівництву водогону.
• Ушинський Костянтин Дмитрович — українського походження російський педагог і правознавець, один із засновників педагогічної науки та народної школи в російській імперії. На його честь названо Одеський національний університет імені Ушинського.
• Немєшаєв Клавдій Семенович — російський інженер-залізничник, державний діяч. На посаді начальника Південно-Західної залізниці сприяв швидкому розвиткові залізничного транспорту в Україні, заснував школу для дітей залізничників у Києві, а також технічні училища в Одесі та Києві.

Читати також: В Одесі вимагають демонтувати «Якір-серце»: що не так із пам’ятником