Максим «Янкі». Фото: Море Людей
Максим «Янкі». Фото: Море Людей
Максим з позивним «Янкі» — розвідник 24-ї окремої механізованої бригади. У 18 років він приєднався до руху Правого сектору, у 20 — підписав контракт, пройшов навчання і став професійним військовим.
Під час одного з завдань їхній підрозділ мав працювати в секторі, але підвал, де вони базувалися, закидали мінами з дронів. Вибору не було — треба було туди дістатися. На підході Максим наступив на міну «пелюстку». Вибух відірвав йому стопу. Попри це, він на ногах дістався до точки евакуації, кілька разів втрачав свідомість, а потім два дні намагався знайти своїх, рухаючись під постійними атаками ворожих дронів.
Про складні випробування, витримку та характер, який не зламало навіть тяжке поранення — в історії «Море Людей».
Далі слова Максима.
«Янкі»: як потрапив до війська
Коли повномасштабна війна почалася, мені було 17 років. Зустрів я її в Одеській області. Тоді я навчався в Державному університеті телекомунікацій у Києві, на спеціальності інформаційна та кібернетична безпека.
У 18 років я вже був у молодіжному русі «Правого сектору», а коли виповнилося 20 років — підписав контракт на службу. Три місяці проходив навчання:
- один — у Франції;
- ще два — в Україні.
І після цього вже поїхав у бойовий підрозділ.
Часів Яр: завдання і поранення
Наш підрозділ стояв на напрямку Часів Яр. Ми їхали у село Оріхово-Василівка з метою проведення контрдиверсійної роботи. Там я отримав поранення.
Ми розбилися на два підвали. Я був з командиром підрозділу, ще кулеметник з нами був. В іншому підвалі — всі інші. Ми вийшли, щоб зайняти позицію на ніч — зверху, аби контролювати підхід до підвалу. Але нам під будинок, в якому знаходилися, закинули багато мін.
На тропі до підвалу було три саморобні вибухові пристрої (СВП). Ми обійшли її, але там ще були протипіхотні фугасні міни (ПФМ), «Пелюстки». Я наступив, але не впав — шок, мабуть. Просто пішов далі. Коли вже зайшли в підвал, мені надали першу домедичну допомогу. Я взагалі був у групі бойовим медиком, тож у мене рюкзак був повністю з медициною. Було поранення ноги, стопи і правої руки.
Евакуація під дронами: спогади Максима
Було прийнято рішення відтягуватись з цього села. Ми взагалі хотіли, щоб за нами проїхала броня, але цього не сталося, тому ми йшли пішки.
Щоб пройти поле, треба було максимально швидко рухатися. Хлопці з піхоти взяли ноші: до середини поля я дійшов, а потім мене поклали на них. Почали нести, але я почув Mavic [дрон]. Це було, як на відео з росіянами: його несуть, він чує скид — встає і починає бігти. Було приблизно так само.
Десь за 1.5 км від зони евакуації нас почали знову розбирати «мавіки». Я отримав поранення другої ноги і спини.
Ампутація, протезування і життя після поранення
Район був випалений градами — дуже мало дерев. Мене посадили у велике дупло в дереві, а побратими пройшли далі. Я трохи посидів, а десь через 20 хвилин пішов за ними — і зловив ще один скид. Він здетонував об гілки.
Тоді я змінив місце свого перебування — знайшов секрет викопаний [замаскований сторожовий пост]. Там і сидів два дні. Мене ніхто не знайшов, тож я пішов в напрямку позицій, які знаю. Дуже хотів пити — це була єдина мотивація, щоб йти.
Знайшов погріб, де стояла вода. Поки пив, почув голоси. Я почав бити по підвалу ногою — вийшли хлопці з 56-ї бригади і забрали мене. Сказали, що мене шукали, але не змогли знайти. Згодом ми вийшли, а потім була лікарні у Слов’янську.
Мені ампутували ногу нижче коліна. Потім основні операції, а згодом поїхав вже на протезування у Львівську область. І все, бігаю.
Повернення на службу: що мотивує «Янкі»
Я завжди кажу, що добровольці будуть постійно, тому що кожен день комусь настає 18 років. Я бачу по прикладу молодіжної організації, в якій я був, що вмотивовані молоді люди є, і вони будуть завжди. Тому я думаю, що коли в нас йде війна за існування нації, то її неможливо програти.
Я зараз вирішую питання з документами, щоб повернутися на службу. Треба знаходити сили продовжувати.
Читати також: «Не ми обрали час, а час обрав нас»: історія фотографа і військового Віктора Голікова
«Я перестав мріяти»: історія воїна й актора Дениса Гранчака
Війна з висоти дрона: історія документаліста «Спілберга», який став дешифрувальником морської піхоти