Джерело здоров’я, що стрімко пересихає. Чому Куяльник помирає і як його врятувати (це реально)

Куяльницький лиман має унікальну екосистему. Він славиться лікувальними грязями, цілющою рапою, мінеральними водами. А ще — він невпинно пересихає.

Водойма і прилеглі території є заповідними. Це домівка для представників флори та фауни — багато видів є рідкісними або зникаючими. Також тут зберігаються пам’ятки, які розказують історію цього краю. Води здавна приваблювали поселенців: античних греків, татар і козаків. Чумаки заробляли на солі, а пізніше лікувальні властивості водойми стали основою для санаторного відпочинку. Хоча одеський санаторій «Куяльник» також занепав. 

Про те, чому Куяльницький лиман зникає, наскільки критична ситуація та як його можна зберегти (це цілком реально) — «Морю людей» розповів науковий співробітник Інституту ринку і економіко-екологічних досліджень НАН України Владислав Михайленко.

Чому Куяльник унікальний

Куяльницький лиман — це більше, ніж водойма. Це природне багатство державного і навіть світового значення. Лікувальні грязі та ропа лиману унікальні за складом і не поступаються ресурсам Мертвого моря, а в деяких параметрах — навіть перевершують. За різними оцінками, лише вартість цих ресурсів сягає до $27 мільярдів, каже еколог Владислав Михайленко.

Грязі лиману понад 200 років застосовуються у санаторно-курортному лікуванні та фізіотерапії. Їх використовують при захворюваннях опорно-рухового апарату, хронічних запаленнях, безплідді, шкірних хворобах, порушеннях нервової системи, при проблемах з органами дихання та навіть при метаболічних розладах. 

Також це частина національного природного парку — тут зосереджена унікальна флора і фауна. 

Лиман має ще й важливе історичне та культурне значення. Води здавна приваблювали поселенців: античних греків, татар і козаків, чумаки заробляли на солі.

Крім цього, збереження Куяльника — це шанс для розвитку медичного, екотуристичного й оздоровчого кластеру.

«Лиман під час війн був своєрідною територією тиші, де можна було вилікувати свої рани та відновити воїнів. Сьогодні його можливий внесок у реабілітацію та відновлення наших захисників неможливо переоцінити. І це не бажано, ми просто зобов’язані зробити все, щоб Куяльник виконав свою історичну роль і сьогодні та допоміг ефективно відновити наших захисників. Втрата лиману – це втрата не тільки природної цінності, а й економічної та соціальної перспективи для регіону», — зауважив науковець.

Чому міліє лиман на узбережжі Чорного моря

Куяльницький лиман є унікальним природним об’єктом світового значення, однак він стрімко міліє. Рівень води знижується, солоність перевищує допустимі межі, а утворення лікувальних грязей практично зупинилося.

«Ситуація вже давно перейшла межу “тривожної” – ми маємо справу з системною екологічною кризою. У 2018 році північна частина лиману (до села Ковалівка) повністю пересохла: на місці мулу утворилася глина, зникла водна флора і фауна. Така деградація — прямий шлях до екологічного колапсу: утворення мертвих сольових пустель, втрати рекреаційного потенціалу та відтік людей з прилеглих територій. І найстрашніше — до втрати “Чорної перлини” України», — каже Михайленко.

Причини зникнення водойми, за словами експерта, комплексні. Якщо узагальнити — то це «від’ємний водний баланс». Це коли води з лиману зникає більше, ніж надходить у нього.

«Ми маємо чітко розуміти, що є базові принципи природи — “ніщо не береться нізвідки” та “все має кудись подітись”. Лиман — це дещо ізольований природний об’єкт. Приблизно 500 років тому ця акваторія була частиною Чорного моря. Однак унаслідок природних процесів, зокрема утворення пересипу (коси), вона відокремилася від моря. Так утворилася унікальна екосистема, відома нам як Куяльницький лиман. Ще раз акцентую вашу увагу: лиман — відносно закритий водний об’єкт, але він все одно потребує постійного наповнення водою», — пояснив науковець.

Експерт виділив такі ключові причини обміління:

• зменшення стоку річки Великий Куяльник – головна артерія лиману фактично пересихає одразу після весняного водопілля;
• кліматичні зміни — зростає температура повітря, зменшується кількість опадів, зростає випаровування;
• господарська діяльність у басейні: понад 130 (за деякими даними – понад 150) ставків та водосховищ перекривають природний стік, розорані яри і незаконні водозабори руйнують водний режим;
• відсутність системного моніторингу і координованого управління на рівні області та держави.

Як живиться Куяльник

Природа передбачила декілька шляхів підживлення водойми:

• річка Великий Куяльник;
• опади;
• підземні води. 

Річковий стік та опади мають ключове значення. Річ у тім, що дно Куяльника вкрито щільним шаром сульфідно-мулових грязей. Тому вода з-під землі надходить туди неохоче — частка підземного живлення становить приблизно 10% у загальному водному балансі лиману.

Водночас значна частина води щороку випаровується з його поверхні. Особливо це критично в літні місяці, коли опадів майже немає, а температура висока. 

Як врятувати лиман

Дієві способи порятунку лиману є, ба більше — науковці їх вже озвучували. Навіть створено робочу групу, яка напрацьовуватиме рішення з відновлення природного скарбу: всі відомі рішення аналізуватимуть, щоб обрати найкращі. Шанси на порятунок, як вважає Михайленко, дуже високі, але якщо діяти негайно.

Одним із рішень є повернення до наповнення морською водою, але обов’язково з вилученням надлишкової солі через реверсний водогін. Це коли морська вода надходить у лиман, а гіперсолона — відводиться у море. У такий спосіб можна не тільки запобігти обмілінню, а й зберегти лікувальні властивості грязей.

Звичайне наповнення морською водою не врятує ситуацію.

«Морська вода теж солона. За оцінками науковців в Куяльницькому лимані накопичилось додатково до 1 млн тонн солей за період вжиття екстрених заходів. І тут знову нагадую про закон “все має кудись подітись”. Спочатку води стало більше і ця сіль не сприяє підвищенню солоності лиману, а морська вода рятує лиман. Але вода продовжує випаровуватись, а сіль — ні. От і виходить, що морська вода може бути екстреними заходом, а для системних рішень треба щось більше», — каже Владислав Михайленко.

x

Також може допомогти використання доочищених вод Хаджибейського лиману, але за умови їх глибокого очищення. А ще — встановлення опріснювальних установок для пом’якшення морської води перед подачею у Куяльник.

Крім цього, можливий варіант промислового вилучення солі — солепромисел.

«Це одночасно і регуляція солоності, і економічна доцільність. Тут ми маємо шанс відновити козацьку культуру на Одещині. Багато хто забуває, що ще у 1540 році українським чумакам було надано дозвіл на видобуток солі на цих територіях. А запорозькими козаками в середині XVIII століття роках здійснювався найбільший сольовий промисел в Східній Європі. Зараз можна знайти детальні історичні матеріали на цю тему, які вщент руйнують імперську історію Одеси», — додав науковець.

Усі варіанти, за його словами, реальні, але потребують інвестицій, стратегії та системності. Для розуміння — на впровадження системних рішень на лимані може знадобитися навіть 10 років невідступної роботи.

Що вже зроблено для порятунку лиману

Коротка хроніка: 

2014–2020 роки — проводилася подача морської води в зимово-весняний період. Це дало позитивний ефект: частково відновилися популяції артемії (унікальний рачок Куяльницького лиману), поліпшилася якість грязей.

• у 2018 році — прийнято закон про оголошення лиману курортом державного значення.
• у 2022 році — створено Національний природний парк «Куяльницький». У нього є соцмережі, де також публікуються активності щодо підтримки збереження лиману.

«Усе залежить від нашої активності, рішучості місцевої влади та готовності держави та донорів підтримати проєкт, який не лише рятує унікальну екосистему, а й створює точку росту для півдня України», — підкреслив Владислав Михайленко.