«На українських виставках за кордоном багато хто плаче, бо потребує проговорення болю».
Ілюстраторка Lesiapik у новому випуску подкасту «Культіматік» розповіла про свій шлях у мистецтво, як її життя змінила війна та хвороба, і чому цифрове мистецтво сьогодні — це спосіб говорити про глибокі особисті й суспільні переживання. Матеріал виготовлено спеціально для «Море Людей».
«Я концентруюся на своїх переживаннях — цього тіла, цього стану в війні. Хочеться доносити свої емоції, бо, можливо, вони відкриють очі іншим. Я вважаю себе представницею сучасної української культури».
Шлях до мистецтва для неї почався з особистої кризи — у 2014 році вона перенесла травму, через яку не змогла повернутися до попередньої роботи. Це стало поштовхом до кар’єри в геймдеві, а згодом — у фрілансі як 2D-ілюстраторка.
«Мені казали: “Класно малюєш, але як ти зароблятимеш?”. І я тоді просто забила. Але потім усе змінилось», — згадує вона.
Після початку повномасштабного вторгнення Леся створювала серії робіт, присвячених війні. Частину з них представили на міжнародних виставках. За її словами, реакція людей була емоційною: «Багато хто плакав. Це було дуже щемливо. Люди потребували проговорення болю — навіть через плакат».
Окрема тема, яку зачіпає Леся, — досвід онкохворої людини та соціальні стигми довкола цього: «Я зазвичай ходжу лисою. Це не заради привернення уваги. Просто я за те, щоб мати можливість бути різною. В Україні це досі привертає багато небажаної уваги».
Вона також планує подію, присвячену темі спілкування з людьми з інвалідністю: «Хочу запросити й ветеранів, бо це непросто не лише для хворої людини, а й для її оточення. Мене цікавить, як суспільство реагує, як стигматизує, як може змінити підхід».
Не обійшлося й без критики на адресу сучасної артосвіти «Моя думка — що класична база важлива. Але багато хто з тих, хто її має, дуже травмовані. Бо викладачі — ще з радянської школи, а художник — це завжди тонка людина».
Попри всі труднощі, Леся вірить у силу спільнот і в потребу культурної конкуренції:
«Щоб з’явилося потужне мистецтво — має бути конкуренція. І це не про “виживання сильнішого”, а про зростання як явище».
«Культіматік» — це подкаст, у якому мистецтво стає інструментом змін. Разом із запрошеними митцями, культурними діячами та експертами обговорюється вплив культури на місто та його громаду, які виклики стоять перед творчими людьми та як зробити Одесу комфортною для митців.
Проєкт реалізовано ГО «Центр розвитку сучасної культури» за підтримки Міжнародного фонду «Відродження» та агенції «Хліб для світу» в рамках ініціативи «Лабораторія стійкості».