Діти мають бути готові до ветеранів, які повернуться після бойових дій, до людей з інвалідністю. Це треба проговорювати з дітьми, щоб в них була правильна реакція, вдячність. Повагу треба виховувати. Я вважаю, зараз цього недостатньо.
Ярослава Іванова наодинці виховує 11-річного сина під час повномасштабної російсько-української війни. Мати вчить дитину не просто любити свою країну, а й бути «людиною дії». Наприклад, ходити на акції на підтримку військовополонених, долучатись до зборів та більше дізнаватись про рідну мову й культуру.
Підготували для вас неймовірно натхненну історію одеситки. В ній Ярослава ділиться своїми думками про громадянську активність, патріотизм та виховання нового покоління. Для неї любити Україну — це не лише слова, а й дії.
Мені дуже складно переживати в житті моменти, коли я безпорадна і нічого не можу зробити. Тут те, що я можу зробити — це бути присутньою на таких акціях. Влад ходить на акції зі мною. Він захотів долучитися сам.
Ярослава – не єдина матір, яка приводить на акції підтримки військовополонених. Дітей небагато, але вони є. У деяких з них – в руках плакати з фотографіями своїх татусів.
Ярослава розповідає, що спочатку Влад цікавиться і ставить питання, а потім сам бажає взяти участь у благодійності. Так, наприклад, хлопчик долучився до систематичних зборів для військових Збройних сил України. Який час підтримувавши збори матері, Влад захотів закрити «власну банку».
Я звертаю увагу на все, наприклад, на гуртки до яких буде ходити Влад. Наприклад, той же спорт. Для мене це не тільки про тренування, це ще й про цінності. Зараз Влад ходить на тренування до тренера, який займається з ветеранами війни. Також він говорить з дітьми про війну, про такмед. Я вважаю, що це дуже круто. Якщо цього не роблять батьки…хоча мають.
Якщо вдома сидять мати й батько і розповідають, що хай воюють діти депутатів, то про яку національну свідомість взагалі може йти мова?
Ярослава впевнена, недостатньо в цій країні жити, треба за неї боротися. Люди мають усвідомлювати, що один в полі – також воїн. А коли батьки говорять, що хай хтось інший зробить — вони виховують в дитині установки, що «ти не на що не впливаєш, ти нічого один не можеш».
Дивіться відеоінтерв'ю з Ярославою на YouTube-каналі «Море Людей»