19 лютого в Україні відзначають День державного герба. Саме в цей день, 33 роки тому, Верховна Рада затвердила постановою “Про Державний герб України” – золотий Тризуб на синьому щиті.
Сьогодні тризуб є одним із головних державних символів України, що втілює ідею соборності та духовної спадщини українського народу. Він широко використовується в офіційних документах, національній валюті, військовій символіці та громадському житті.
Тризуб у часи Київської Русі
Тризуб має давню історію, що сягає часів Київської Русі. Існує кілька теорій щодо його походження та значення. Деякі дослідники вважають, що тризуб символізує сокола, який падає на здобич, або якір-хрест, запозичений із Візантії. Найпоширенішою є думка, що це родовий знак князів Рюриковичів, який використовувався як символ влади.
На 2016 рік відомо більше двох тисяч предметів, що несуть зображення знаків Рюриковичів: монети, підвіски, печатки, пломби, прикраси на піхвах мечів та на мечах, знаряддя праці, посуд, рукописи; цегла, кахлі, камені церков, замків, палаців. Особливо багато тризубів в різних варіантах зображено на києво-руських підвісках, які були ярликами-посвідченнями чиновників Київської Русі.
Знак Рюриковичів був поширений у Київській державі, але поступово видозмінювався, у деяких князів навіть перетворювався з тризуба на двозуб.
Найдавніші артефакти з тризубом належать до часів князя Святослава Великого, зокрема, двозуб на його печатці. Також тризуб зображено на монетах князя Володимира Великого, який запровадив християнство в Київській Русі. Символ зустрічається на цеглинах Десятинної церкви, плитках-кахлях Успенської церкви у Володимирі та навіть на могильній плиті французької королеви Анни Ярославни, яка була донькою Ярослава Мудрого.
Втім, занепад Київської Русі призвів до поступового зникнення тризуба з офіційного використання. Вже з XIII століття він перестав з’являтися на монетах і печатках.
Відродження тризуба у XX столітті
Революційні події 1917 року відродили українську державність і поставили на порядок денний питання державного герба України. 25 лютого 1918 року в Коростені Українська Центральна Рада прийняла саме тризуб за герб Української Народної Республіки. Він набув популярності, оскільки з’явився на грошових знаках УНР.
Державний герб також використовувався в період Гетьманату Павла Скоропадського, Директорії УНР та Західноукраїнської Народної Республіки. Відродження тризуба відбулося і в 1939 році, коли Карпатська Україна зробила його елементом свого герба.
Тризуб як державний символ незалежної України
Після проголошення незалежності України у 1991 році постало питання про державні символи. 19 лютого 1992 року Верховна Рада ухвалила постанову про затвердження тризуба як малого Державного герба України. Над розробкою затвердженого варіанту працювали українські геральдисти Андрій Гречило, Олексій Кохан та Іван Турецький.
Цікаві факти про тризуб
- Тризуб входить до великого герба України (проєкту) – в українській Конституції передбачено створення Великого Державного Герба, в якому тризуб є центральним елементом. Проте наразі офіційний Великий Герб так і не був ухвалений.
- Присутній на банкнотах і монетах – Тризуб можна побачити на всіх сучасних українських грошах. Він зображений на гривнях, а також є офіційним знаком Національного банку України
- Використовується в українській армії – Тризуб є основним елементом військової символіки: він присутній на шевронах Збройних сил України, а також на відзнаках і прапорах військових підрозділів.
- Заборонений в радянські часи – у період існування СРСР тризуб був заборонений і переслідувався як “націоналістичний символ”. Його використання могло призвести до репресій.
- Символ єдності українців у всьому світі – українська діаспора активно використовувала тризуб у символіці своїх організацій ще до відновлення незалежності України. Він є символом боротьби за свободу та незалежність.
Тризуб – не просто історичний символ, а знак єдності та спадковості української державності. Він пройшов складний шлях від княжих часів до сучасності, залишаючись головним символом боротьби та ідентичності українського народу.