«Криваве водохреща»: як 19 січня 2014 року змінило хід Революції Гідності

19 січня 2014 року у Києві на вулиці Михайла Грушевського мирний протест проти чинної влади перейшов до фази відкритого збройного опору. Саме ця дата увійшла в історію під назвою «Вогнехреща» або «Криваве водохреща».

Народне віче 2014 року

Зранку в центрі столиці відбулось традиційне Народне віче, на яке зібралось десятки тисяч майданівців. Учасники протесту висловлювали обурення, щодо ухвалення 16 січня так званих «диктаторських законів», що суттєво обмежили демократичні свободи та посилили тиск на активістів. 

Після завершення зібрання рішуче налаштовані майданівці рушили вулицею Михайла Грушевського у напрямку Верховної Ради, аби безпосередньо висловити свій протест владі. На початку вулиці, поблизу входу на стадіон «Динамо» імені Валерія Лобановського, шлях перекрили підрозділи внутрішніх військ та спецпідрозділу «Беркут».

Початок протистояння на Грушевського

Спроба просування переросла у жорстке протистояння. Протестувальники пішли на штурм позицій силовиків, після чого почалися запеклі сутички з міліцією. Правоохоронці застосували сльозогінний газ, світлошумові гранати, травматичну зброю та водомети (використання яких було заборонене за мінусової температури). У відповідь активісти використовували коктейлі Молотова та підпалювали автомобільні шини.

Учасник Революції Гідності та боєць 15-ї Сотні Самооборони Павло Кучер так описував, як ухвалення владою «диктаторських законів» вплинуло на події на Майдані:

«Було два варіанти – або радикалізація з жертвами, або Майдан зійшов би на пси. Було очевидно, що влада ігнорує те, що відбувається. Мирний протест уже заходив у глухий кут. Можна було б так стояти ще рік, але розумієш, що час на боці влади, бо вони на своїх місцях, а людям на Майдані рано чи пізно доведеться думати, за що жити. Плюс дуже багато тих, хто розчаровувався, починав відпадати, це постійне скиглення у Facebook, що нічого не відбувається, все пропало. Але влада зробила два подарунки в січні. Бо інакше як подарунком назвати закони 16 січня неможливо. Це насправді збурило і зміцнило тих, хто готовий був іти далі. Почали розуміти: тепер нам усім можуть дати по 15 років. І одна річ – отримати їх, коли ти дійсно поборовся, а інша – наодинці, коли немає кому тебе підтримати. Замість того щоб злякати, це ще більше згуртувало. Боротися проти когось завжди легше, ніж за щось». 

Майдан: перші загиблі

Протистояння на Грушевського тривало кілька днів і стало першим масштабним силовим зіткненням між Майданом і владою. Уже 22 січня стало відомо про перших загиблих учасників протесту. Від вогнепальних поранень загинули Сергій Нігоян із Дніпропетровщини та громадянин Білорусі Михайло Жизневський.

Поранений того ж дня львів’янин Роман Сеник помер у лікарні за кілька днів. Під Києвом було знайдено тіло викраденого напередодні львів’янина Юрія Вербицького зі слідами катувань. Згодом від отриманих травм померли також Олександр Бадера та Богдан Калиняк.

Події 19 січня 2014 року засвідчили перехід Майдану від протесту до революції та стали одним із ключових моментів Революції гідності, що визначили подальший перебіг подій в Україні.

Авторка матеріалу: Поліна Ящук (практика)

Читати також: Дата, що змінила хід історії: День Гідності та Свободи