В Одесі досі немає заводу з переробки сміття, але свідомі містяни беруть справу у свої руки. Один із таких людей — винахідник та ініціатор проєкт «Дорогоцінний пластик» Євген Хлєбніков.
В інтерв’ю «Море людей» він розповідає, чому вирішив займатися цією справою, на які кошти працює його майстерня та яке майбутнє може мати пластик в Україні.
Як усе починалося
Євген згадує, що його мета завжди була амбітною — змінити ставлення людей до пластику:
«Глобальна моя мета — зробити так, щоб люди припинили викидати пластик. Я розумію, що це звучить наче нереально, але я в цьому впевнений, бо вже бачив подібні зміни. Я пам’ятаю часи, коли акумулятори, труби, рейки, батареї просто викидали на смітник — і це було ок. Потім відбулися інфраструктурні зміни, і люди перестали викидати метал»
Майстерня творчої переробки
Говорячи про свою майстерню, Хлєбніков пояснює, що вона має набагато ширший функціонал, ніж звичайний пункт прийому вторсировини:
«Ми позиціонуємо себе як майстерню творчої переробки пластику, дуже близьку до соціальної сфери. Ми ретельно досортовуємо пластик за типами, за кольорами. Переважну більшість переробляємо тут. Ідея виникла через нетерпіння до того, що відбувається. Де б я не був, у яких би містах — великих чи маленьких — скрізь сміття. І це сміття — переважно пластик. Виходить, що він нікому не потрібен, усі його просто кидають. Уздовж доріг, у лісах, у горах, у ріках — всюди засмічено пластиком»
Перші кроки
Розповідаючи про старт свого проєкту, він згадує, як випадково натрапив на ідею, яка змінила його підхід до переробки:
«Я натрапив на Open Source-проєкт Precious Plastic Community, заснований голландським інженером Дейвом Хакенсом. Він створив обладнання невеликого масштабу і сказав, що ці станочки можна зробити умовно в будь-якому гаражі чи майстерні й працювати. Ми починали маленькими кроками, зі своїх бюджетів. Перша дробарка, перший екструдер — вони навіть були без моторів, працювали вручну, тобто, як м’ясорубку, треба було крутити власноруч, докладаючи зусиль, щоб подрібнити пластик на крихти»
Фінансова модель і виклики
Зараз перед командою стоїть важливе завдання — зробити майстерню фінансово стабільною. Євген пояснює:
«Ми зараз у пошуку такої фінансової моделі, щоби покращити свій стан, щоб для нас питання сплати оренди, комунальних, зарплат не стояло так гостро. До нас звертаються дизайнери, архітектори або просто люди: «Мені стілець», «А мені коробочку», «А мені якісь прикраси, футлярчик, брелочки, таблички». Купа-купа різноманітних замовлень — стовпчик, лавочку, стільницю, оформлення ресторану тощо. Ми в пошуках такого продукту, який дозволив би нам не залежати від вхідних замовлень, а виробляти щось на постійній основі. Щоб ми могли стабільно виготовляти певну продукцію, вибудовувати логіку продажів і закручувати всю цю економіку»
Ігротека з переробленого пластику
Хлєбніков розповідає, як випадкове відео надихнуло його на створення нового проєкту:
«У 2022 році я побачив відео з фестивалю в Європі: люди грали в різні ігри, змагалися, балансували. Мені сподобалася ця атмосфера, і я зрозумів: усі ці ігри можна робити з нашого переробленого пластику. Так з’явився проєкт «Генератор Game» — мобільна ігротека. Ми створюємо меблі для ігор, веземо їх на фестивалі, в школи, спортзали й дозволяємо людям грати, залучаючи їх до сортування пластику»
Допомога військовим
З початком повномасштабної війни команда вирішила застосувати свої навички для допомоги захисникам. Євген пояснює:
«Ми експериментували зі створенням тактичних медичних виробів. Робили палички та кільця для натовських косинок, намагалися створити турнікети, але наш пластик не підійшов. Проте нам вдалося зробити захисні щитки для очей, які входять до медичних аптечок військових. Це критично важливий елемент, що допомагає зберегти зір при пораненнях. Волонтери, які комплектують аптечки, отримують їх від нас на вигідних умовах.»
Погляд у майбутнє
Євген зізнається, що іноді відчуває втому, але його віра у майбутнє України не дає зупинитися:
«Бувають моменти, коли хочеться зупинитися. Дивишся у вікно — люди живуть своїм життям, їздять на Tesla, Subaru, виглядають доглянутими, а ти фігачиш з ранку до ночі. Але потім думаєш: Прорвемося!»
Він переконаний, що після перемоги на українців чекає новий етап розвитку:
«Після перемоги мені здається, що вивільниться дуже багато енергії у людей. Коли війна закінчиться, це буде прорив. Люди будуть прагнути краси, комфорту, естетики, пісні, архітектури, благоустрою міста, прикрас. Буде направлена ця енергія, яка зараз йде на перемогу, оці сили, вся концентрація уваги, грошей на красу»
Поки майстерня працює – пластикове сміття отримує друге життя, а історія Євгена Хлєбнікова демонструє, як особисті ініціативи можуть змінювати екологічну ситуацію та формувати відповідальне ставлення до ресурсів.
Матеріал створено за підтримки фонду European Endowment for Democracy (EED)
Повне інтерв’ю з ініціатором проєкту «Дорогоцінний пластик» Євгеном Хлєбніковим дивіться на Ютуб-каналі «Море людей».
Читати також: Екологи зафіксували забруднення Сухого лиману внаслідок російського обстрілу