В Одесі досі немає заводу з переробки сміття, але свідомі містяни беруть справу у свої руки. Один із таких людей — винахідник та ініціатор проекту «Дорогоцінний пластик» Євген Хлєбніков.
В інтерв’ю “Море людей” він розповідає, чому вирішив займатися цією справою, на які кошти працює його майстерня та яке майбутнє може мати пластик в Україні.
Як усе починалося
Євген згадує, що його мета завжди була амбітною — змінити ставлення людей до пластику:
«Глобальна моя мета — зробити так, щоб люди припинили викидати пластик. Я розумію, що це звучить наче нереально, але я в цьому впевнений, бо вже бачив подібні зміни. Я пам’ятаю часи, коли акумулятори, труби, рейки, батареї просто викидали на смітник — і це було ок. Потім відбулися інфраструктурні зміни, і люди перестали викидати метал.»
Майстерня творчої переробки
Говорячи про свою майстерню, Хлєбніков пояснює, що вона має набагато ширший функціонал, ніж звичайний пункт прийому вторсировини:
«Наша майстерня — це не просто пункт прийому вторсировини. Ми ретельно досортовуємо пластик за типами й кольорами, більшу частину переробляємо самостійно, а решту передаємо іншим виробництвам. Ідея виникла з нетерпіння щодо того, що відбувається навколо. Узбіччя, ліси, річки — усе засмічене пластиком. І я зрозумів: якщо нічого не змінювати, мої діти житимуть в епосі пластику. Це стало поштовхом до дій.»
Перші кроки
Розповідаючи про старт свого проєкту, він згадує, як випадково натрапив на ідею, яка змінила його підхід до переробки:
«Я натрапив на Open Source-проєкт Precious Plastic Community, заснований голландським інженером Дейвом Хакенсом. Він створив обладнання для переробки пластику, яке можна зробити навіть у гаражі. Ми почали з малого: першу дробарку та екструдер зробили без моторів — усе працювало вручну, як м’ясорубка. Згодом люди почали цікавитися: «А можна більше? А можна взяти замовлення?» Так поступово все розвивалося.»
Фінансова модель і виклики
Зараз перед командою стоїть важливе завдання — зробити майстерню фінансово стабільною. Євген пояснює:
«Зараз ми шукаємо стабільну фінансову модель. Ми живемо за рахунок замовлень від дизайнерів, архітекторів і звичайних людей, які хочуть стільці, коробочки, прикраси, лавочки. Але ми хочемо мати продукт, який забезпечить стабільність і не залежатиме від поточних замовлень.»
Ігротека з переробленого пластику
Хлєбніков розповідає, як випадкове відео надихнуло його на створення нового проєкту:
«У 2022 році я побачив відео з фестивалю в Європі: люди грали в різні ігри, змагалися, балансували. Мені сподобалася ця атмосфера, і я зрозумів: усі ці ігри можна робити з нашого переробленого пластику. Так з’явився проєкт «Генератор Game» — мобільна ігротека. Ми створюємо меблі для ігор, веземо їх на фестивалі, в школи, спортзали й дозволяємо людям грати, залучаючи їх до сортування пластику.»
Допомога військовим
З початком повномасштабної війни команда вирішила застосувати свої навички для допомоги захисникам. Євген пояснює:
«Ми експериментували зі створенням тактичних медичних виробів. Робили палички та кільця для натовських косинок, намагалися створити турнікети, але наш пластик не підійшов. Проте нам вдалося зробити захисні щитки для очей, які входять до медичних аптечок військових. Це критично важливий елемент, що допомагає зберегти зір при пораненнях. Волонтери, які комплектують аптечки, отримують їх від нас на вигідних умовах.»
Погляд у майбутнє
Євген зізнається, що іноді відчуває втому, але його віра у майбутнє України не дає зупинитися:
«Бувають моменти, коли хочеться зупинитися. Дивишся у вікно — люди живуть своїм життям, їздять на Tesla, Subaru, виглядають доглянутими, а ти фігачиш з ранку до ночі. Але потім думаєш: Це наш час. Прорвемося!»
Він переконаний, що після перемоги на українців чекає новий етап розвитку:
«Після перемоги, я впевнений, у людей вивільниться величезна кількість енергії. Зараз ми живемо в стані постійного стресу, вже навіть не помічаючи цього. Коли війна закінчиться, це буде прорив. Люди почнуть прагнути краси, комфорту, естетики. Вся енергія, яка зараз спрямована на перемогу, піде на відновлення міст, архітектуру, мистецтво. І я хочу бути частиною цих змін.»
Поки майстерня працює – пластикове сміття отримує друге життя, а історія Євгена Хлєбнікова демонструє, як особисті ініціативи можуть змінювати екологічну ситуацію та формувати відповідальне ставлення до ресурсів.
Читати також: Екологи зафіксували забруднення Сухого лиману внаслідок російського обстрілу