Одесу часто називають «ватним містом», але це твердження не має нічого спільного з реальністю, адже тут активно підтримують українські традиції. Засновниця етногурту «Легіт» Анна Пайкіна – одна з тих, хто змінює культурний ландшафт міста.
Після російського повномасштабного вторгнення в Україну Анна змушена була виїхати з Одеси. Однак це було лише початком її шляху до відновлення національної ідентичності та підтримки української культури.
«Було дуже страшно опинитися в окупації, тому я майже одразу виїхала, буквально через пару днів. Десь півтора роки я була за кордоном», – згадує вона.
За цей час Анна активно долучалася до волонтерських ініціатив, роблячи внесок у підтримку українських військових. Втім, час проведений за межами Батьківщини був для неї важким, дівчина відчувала потребу повернутися додому.
Як створювався гурт «Легіт» та чому українська культура важлива для Одеси — Анна розповідає в інтерв’ю для «Море Людей».
Поворотний момент: Перехід на українську
Повномасштабна війна стала переломним моментом у її житті, адже саме тоді Пайкіна зрозуміла, наскільки важливо бути частиною української культури.
«В 2022 році я перейшла на українську повністю. В Іспанії це було легше, бо там, мовне питання таке: якщо це російська – це чужий», — пояснює вона.
Однак повернення в Одесу стало випробуванням.
«Коли повернулася, мені здалося, що тут так багато російської мови, мене це трошки почало лякати. Я подумала, а раптом хтось буде агресувати на українську мову. Розмірковувала, можливо, мені краще переїхати в Київ чи Львів, де більше українського. Чи готова я на цю боротьбу, чи готова розмовляти українською в Одесі, якось нести це», – зізнається Пайкіна.
Проте, після деякого часу, вона зрозуміла – переживання були зайвими:
«Я так комфортно присіла в Одесі і насправді не так багато стикалася з негативом, як мені здавалось. Таких ситуацій було дійсно мало»
Маланка як спосіб культурної підтримки
Повернення додому для Пайкіної стало важливим етапом. Вона почала більше уваги приділяти культурним ініціативам, спрямованим на підтримку української ідентичності. Дівчина організувала святкування маланки — зимового обряду, який отримав позитивний відгук у місцевих мешканців.
«Ідея з’явилася, коли я слухала лекцію про українські зимові традиції. Я почула, що хтось із дівчат казав, що не всі адекватно реагують, коли ти приходиш маланкувати чи колядувати. Я подумала, що було б класно зібрати людей, готових підтримати», — розповідає Анна.
Цей захід став початком волонтерської ініціативи, спрямованої на підтримку Збройних Сил України.
Гурт «Легіт» та волонтерська діяльність
Невдовзі після першої маланки, команда вирішила обрати назву для свого гурту. Спочатку обрали «Лемент», але потім дізналися, що це означає похоронний плач, тому перейшли на «Легіт» – легкий, приємний вітерець.
Мета гурту — популяризувати українські традиції та проводити освітні заходи.
«У нашій команді є історики, які досліджують, чи це справжні українські традиції, чи нав’язані. Ми вибираємо тільки те, що дійсно українське, і намагаємось це популяризувати», — каже Пайкіна.
Члени команди також активно підтримують волонтерські ініціативи.
«В нас є дівчата, які 24/7 волонтерять. Вони їздять на схід, постійно організовують збори. Я, звичайно, не в такій мірі волонтер, але коли я була в Іспанії, то теж намагалася робити щось корисне. Організовувала майстер-класи, робила це за донати», — зазначає Анна.
Для підтримки ЗСУ, Пайкіна навіть обрізала своє волосся і продала його, щоб задонатити гроші на армію:
«Зараз ми також підтримуємо різні збори на машини для наших хлопців. Мені не шкода, волосся відросте, і так я можу зробити добру справу»
Одеса після війни
Анна Пайкіна також поділилася своїм баченням щодо майбутнього Одеси.
«Тут дуже багато тих, хто поважає українські традиції, культуру і мову. Просто нас не так чутно. Мені здається, що Одесі треба більше показувати українську мову і позбуватися від старих пам’ятників російським діячам», — зазначає вона.
В кінці розмови Пайкіна резюмує:
«Я бачу Одесу як курортне місто, яке може конкурувати з відомими курортами Європи. Тут є все — класна архітектура, море, чудові люди і українські традиції»
Читати також: «Ніхто не вірить в українську субʼєктність»: письменник Володимир Єрмоленко про політичні парадокси