Левко Чикаленко. Фото: з відкритих джерел
Левко Чикаленко. Фото: з відкритих джерел
Археолог, учасник Української революції та емігрант — Левко Чикаленко досліджував палеолітичні стоянки й водночас долучився до роботи Центральної Ради. Його кандидатуру навіть висували на посаду міністра. Після поразки революції він опинився за кордоном, але й там не полишив своїх поглядів. У 1930-х роках Чикаленко прямо писав, що Голодомор є наслідком свідомої політики москви.
Про його шлях — у матеріалі «Море Людей».
Одеський погром 1905 року: арешт Левка Чикаленка
Левко народився 3 березня 1888 року в родині Євгена Чикаленка — мецената, видавця й ініціатора заснування Товариства Українських Поступовців.
У родині було п’ятеро дітей. Навчався в Одеській гімназії, а згодом — у приватній гімназії Валькера в Києві.
У 1905 році — під час одеського погрому — захищав євреїв, був поранений і заарештований. Йому було сімнадцять.
Городок, Мізинська стоянка: дослідження археолога
У 1907 році він поїхав до Лозанни вивчати геологію. Міг лишитися у Швейцарії, зробити кар’єру в Європі. Та знайомство з Федором Вовком змінило все. Левко залишив університет і поїхав в експедицію.
Він досліджував ранні культури кам’яного віку в Україні, вів розкопки палеолітичної стоянки поблизу села Городок на Рівненщині, спільно з Вовком досліджував Мізинську стоянку на Чернігівщині.
1917 рік: Чикаленко в Українській Центральній Раді
У 1917 році Чикаленко брав активну учасасть в українських мітингах. Був членом Української соціал-демократичної робітничої партії, а також увійшов до складу виконавчого комітету Київської ради робітничих і солдатських депутатів. У квітні того ж року на Всеукраїнському національному конгресі у Києві його обрали до складу Української Центральної Ради. Він обіймав посаду секретаря.
Також викладав у гімназії. Працював у Київській раді депутатів. Його кандидатуру навіть висунули на міністра праці УНР, але Чикаленко відмовився.
Еміграція: Прага, Париж, Варшава
У 1920 році він емігрував до Польщі. Згодом жив у Празі. Там Чикаленко захистив докторську з археології. Викладав у Празькому Високому Педагогічному інституті та Чеському Національному Музеї. Досліджував культуру моравської мальованої кераміки, з’ясовував її зв’язки з трипільською цивілізацією.
У 1926 році він переїхав у Францію, опрацьовував трипільську кераміку з печери Вертеба. Згодом повернувся до Варшави, де очолив створений у 1934 році Еміґраційний український комітет допомоги голодуючим в Україні.
«Структура діяла при Українському центральному комітеті, який гуртував петлюрівських еміґрантів у Польщі. Українські комітети допомоги з різних держав вирішили розробити книгу про Голодомор та його причини і перекласти її кількома європейськими мовами. Комітет у Варшаві подібне рішення прийняв ще в перші дні свого існування, проте проєкту не виконано з огляду на “брак відповідної політичної кон’юнктури”», — розповіли в Українському інституті національної пам’яті.
У звіті, який отримала польська розвідка, Чикаленко зазначав, що попередній голод 1921—1923 років, який також приніс мільйонні людські втрати, був стихією, «незалежною від людської волі».
«Голод сьогоднішньої доби є результатом свідомої соціально-національної політики комуністичної московської партії в Україні і відповіддю на неї широких мас українського населення. При допомозі брутальної сили у сільських місцевостях забрано все, що планувалось забрати, не враховуючи наслідків цих кроків для населення України», – писав Левко Чикаленко.
Водночас він відзначав, що українська діаспора володіла вичерпною інформацією щодо страхіття, яке відбувалося в Україні.
Життя Левка Чикаленка у США
У 1942 році Чикаленко входив до складу Львівського археологічного комітету, вивчав кераміку Трипільської культури й колекцію музею Наукового товариства імені Шевченка.
У 1943 році виїхав до Німеччини, а за п’ять років перебрався до США. Через матеріальні обставини деякий час навіть працював прибиральником у нью-йоркському французькому шпиталі. Згодом став викладачем Українського університету в Нью-Йорку, а також зайнявся розробкою теоретичних проблем первісного мистецтва.
Помер Левко Чикаленко у Нью-Йорку 7 березня 1965 року. Його прах у 1998 році за заповітом перевезли в Україну. Науковця перепоховали у селі Перешори. Частину попелу розвіяли під столітньою грушею, на яку він залазив у дитинстві. Частину поховали на кладовищі.
«Зустрічало нас із тіткою Оксаною Чикаленко-Линтварьовою та її донькою Мар’яною [вони мешкають у Нью-Йорку] близько двох тисяч людей! Діти в українському вбранні вручали хліб… Всі знали, що будуть ховати сина Євгена Чикаленка», — йдеться у спогадах племінника Левка Чикаленка.
Читати також: Іван Липа: чому для Одеси важливе його ім’я