У XX столітті в Європі та США жінки втомилися від пригнічень через стать. Протестувальниці вирішили боротися за свої права на освіту, працю та участь у політичному житті. Починають з’являтися профспілки жінок по всьому світу.
У 1910 році на Другому світовому конгресі соцпартії прозвучала ідея проводити у березні Міжнародний день жінок. Офіційним святом 8 березня почали визнавати на рівні ООН у 1977 році. Його назвали Міжнародним днем боротьби за права жінок і міжнародний мир.
Зараз 8 березня визнається офіційним національним святом у більшості країн. У цей день жінки виходять на акції, проводять марші та продовжують боротись за рівні права. Проте в Україні та інших пострадянських країнах вкоренилася традиція відзначати 8 березня як день «весни, жіночності та краси». Більшовики навіювали міф, що саме вони нібито дали українським жінкам всі права і свободи.
Проте це твердження далеке від правди. У більшовицьких брошурах жінкам, зокрема й українкам, нагадували, що нібито їхня рівність була здобута не завдяки суфражисткам, а завдяки пролетаріату.
Через радянські наративи цього свята українці поступово вирішили відмовлятися від російського наративу. Так у 2023 році у Верховній Раді було зареєстровано законопроєкт про скасування 8 березня як вихідного дня.
Натомість висунули пропозицію встановити День української жінки 25 лютого — у день народження Лесі Українки. Проте цей законопроєкт досі не був розглянутий.
Саме по собі 8 березня не хороше і не погане, якщо не жити за радянськими стандартами. Це свято, що відсилає до вікової традиції боротьбі за рівні права. Тож чи святкувати його, чи ні — вирішувати вам, але на законодавчому рівні, цього свята в Україні не існує.
Авторка: Влада Матвійчук
Читати також: Пам’ятник Лесі Українці в Одесі: коли він з’явиться, — ексклюзив