Саймон Літман. Фото: Іллінойський університет
Саймон Літман. Фото: Іллінойський університет
Ще у 2024 році Одеська міська рада ухвалила рішення про перейменування вулиці Пестеля в Хаджибейському районі на вулицю Саймона Літмана. Про те, хто він такий, його внесок у розвиток маркетингу, а також про те, що не так з Пестелем — у матеріалі «Море Людей».
Саймон Літман: з Одеси у США
Саймон Літман (Simon Litman) народився в Одесі у 1873 році. При народженні його назвали Шимон, а варіація Саймон — це вже за американським зразком.
Він походив із єврейської родини підприємця — батько мав невелике виробництво поблизу Херсона, пов’язане з торгівлею вовною — її готували та пакували, щоб відправляти за кордон.
Освіту Літман здобув в Одеському комерційному училищі (це вул. Преображенська, 8). Невдовзі після закінчення навчання родина емігрувала до США — через антисемітизм у Російській імперії. Останнім поштовхом до цього рішення став арешт одного з двоюрідних братів Саймона — його погрожували відправити у Сибір і родині знадобилося чимало зусиль, щоб витягнути його.
У Сполучених Штатах батько Літмана відкрив крамницю, де продавав одяг з вовни. Саймон працював там бухгалтером та касиром. Однак через кілька років бізнес прогорів — батьки повернулися на батьківщину, а Саймон та його рідний брат Олександр залишилися.
Спочатку Саймон складав звіти для торговельних агентств, а згодом навіть попрацював інспектором у першому Комітеті з питань житла штату Нью-Йорк. Вже за два роки він переїхав у Париж — тут посприяв брат.
У Франції Літман продовжив навчання, перерване переїздом у Штати. А після візиту у Париж одного професора з Німеччини — надихнувся переїхати туди. Згодом вчився також у Швейцарії — там захистив ступінь доктора філософії.
Один із творців теорії маркетингу
У 1902 році Літман, вже одружений, повернувся до США — став викладачем першого курсу з маркетингу в університеті Каліфорнії. Там саме створили нову кафедру, окрему від соціальних наук, де до того викладали економіку. Свій курс Літман базував на німецьких трактатах, а також на результаті розмов із десятками практикуючих американських бізнесменів.
У 1908 році Саймон отримав роботу в Іллінойському університеті, де у результаті пропрацював 40 років аж до завершення викладацької кар’єри. Саме там за ним закріпилася репутація «батька світового маркетингу».
Його курс The Marketing of Products (1909) став одним із перших системних університетських курсів із маркетингу у США. Літман розглядав маркетинг не лише як торгівлю, а як складну соціально-економічну систему, що поєднує виробництво, споживання та логістику. У 1911 році видав книгу «Торгівля та комерція», яка стала класикою для бізнес-освіти США, Канади та Європи. Наступна його праця про міжнародну торгівлю була перекладена навіть японською мовою.
Саймон Літман помер у 1965 році в Іллінойсі. Сьогодні його вважають одним із засновників академічної школи маркетингу. Архів його праць зберігається в University of Illinois Archives, а дослідження його внеску опубліковані у серії Pioneers in Marketing під редакцією професора D. G. B. Jones. Попри те що більшу частину життя він провів у США, Літман завжди підкреслював своє одеське коріння.
Що не так з Пестелем
Щодо попередньої назви вулиці, то тут все просто — за часів срср на честь Павла Пестеля їх називали по всьому союзу. Революціонер-декабрист, який брав участь у війнах з Францією, розробив проєкт соціально-економічних і політичних перетворень у російській імперії («Руська правдою»), заперечував право неросійських народів на самовизначення, страчений разом з чотирма іншими керівниками декабристів.
Образ Пестеля ідеально вписувався у радянський канон «благородних революціонерів», яких режим охоче перетворював на символічних попередників більшовиків. У ньому поєднувалося все, що потрібно було для радянського міфу.
Насправді ж Пестель не мав жодного стосунку до України — ані до її культури, ані до визвольних рухів. Його «Руська правда» пропонувала централізовану імперію без права народів на самовизначення. Але для радянської ідеології це не було проблемою — навпаки, ідея «єдиної великої держави» повністю збігалася з тим, що пропагував срср.
Тож назва вулиці на його честь — це не про пам’ять чи історичну справедливість, а про спадщину радянської топоніміки, що утверджувала образ «єдінай росії», у якій революціонери-декабристи, більшовики і радянські діячі — частини одного «правильного» шляху.
Читати також: Мінус ще одна Суворовська в Одесі: чому змінили назву вулиці і чиє ім’я тепер увічнили
Вже не Жукова: пояснюємо, чому вулицю перейменували і хто взагалі такий Іван Луценко