Головний сержант батальйону безпілотних систем «Вартові» 36 окремої бригади морської піхоти з позивним «Нацик». Фото: Море Людей
Головний сержант батальйону безпілотних систем «Вартові» 36 окремої бригади морської піхоти з позивним «Нацик». Фото: Море Людей
Він покинув навчання за кордоном і повернувся, аби захищати Україну від ворога. Морпіх із позивним «Нацик» пройшов шлях від піхотинця до пілота дронів, воював на найгарячіших напрямках фронту. Каже, що чоловіки теж плачуть, коли втрачають.
Від піхоти до дронів: шлях воїна «Нацика»
Військовий з позивним «Нацик» — головний сержант батальйону безпілотних систем «Вартові» 36 окремої бригади морської піхоти. Коли почалося повномасштабне вторгнення рф, він навчався за кордоном, але повернувся до Одеси й вступив до війська.
«В мене починалася магістратура. Закінчив у 2021 році бакалавріат з міжнародної логістики і починалася магістратура. Але прийшов ворог і трохи плани змінилися. Я міг залишитись за кордоном, але внутрішня позиція була незмінна: якщо в мій дім прийдуть, то треба буде брати до рук зброю і боронити свій дім. От якось так, і вже не міг залишатись там», — каже захисник.
Спершу він служив у піхоті, а згодом приєднався до батальйону безпілотних систем. Брав участь у Херсонському, Запорізькому і Харківському контрнаступах, воював на Донецькому, Бахмутському та Сумському напрямках.
Кринки: спогади воїна батальйону «Вартові»
Згадує, як у Кринках з побратимами працювали на підтримку піхоти. Тоді захисникам вдалося зупинити багато піхотних та механізованих штурмів. Також робили доставки корисного вантажу на Лівий берег
«Якщо я не помиляюся, за весь час наших польотів [дронами], ми зробили доставку десь 3 т корисного вантажу. Там було БК, вода, ліки, чоботи, човни — все було. Оце, напевно, найбільше мені сподобалося. Мало того, що ми знищували піхоту, техніку, засоби ураження, ми додатково змогли закрити деякі потреби для найважливішої ланки армії — для піхоти», — розповів «Нацик».
Він чесно зізнається, що найважче на війні — це втрачати побратимів. Багатьох із тих, з ким починав, уже немає поруч. І пам’ять про кожного назавжди лишається з ним.
«Це війна. Береженого, як-то кажуть, Бог береже, але є обставини, на які ми не можемо повпливати. Ми можемо надати своєчасно домедичну допомогу, можемо зробити неймовірну евакуацію за рахунок своїх фізичних сил, психологічних, морально-вольових, але доля може зробити так, що життя просто буде забрано, і все… Іноді пробиває на сльози, шкода, що цих людей немає. Чоловіки насправді плачуть, коли втрачають», — каже воїн.
Мрії після перемоги: музика, навчання і мирне життя
Нині «Нацик» обіймає посаду головного сержанта. Його мета — розвивати сержантський корпус і вдосконалювати роботу батальйону. В його обов’язки також входить навченість особового складу, щоб захисники були готові до будь-яких ситуацій на полі бою, під час виконання бойового завдання.
Каже, що нині головне не забувати — війна триває.
«Є прильоти по цивільних об’єктах, по містах України. Гинуть ні в чому не винні люди, діти, жінки, дідусі, бабусі. Так само на лінії фронту: гинуть хлопці, дівчата, які віддають найцінніше — своє життя. Ми одне суспільство, яке має під час таких критичних ситуацій працювати задля однієї цілі, задля нашої перемоги. Втомилися, лягли поспали, набралися сил і далі працювати задля спільної перемоги. Війна ще не закінчилася», — зауважує захисник.
Він мріє про мирне майбутнє: поїхати з коханою на відпочинок і таки закінчити магістратуру, а ще — зібрати стадіон і зіграти власну музику. Нещодавно військовий зробив перший крок до цієї мети — випустив дебютний сингл «Діти свободи». Однак поки триває війна, його місце — у строю.
Читати також: Перший обмін зірвався: історія морпіха Хуана, який провів понад три роки в полоні рф
Читати також: Маріуполь, «Азовсталь», три роки полону: історія морпіха з позивним «Хардкор»