Потьомкінські чи Приморські: справжня історія головних сходів Одеси

Їхнє будівництво супроводжувалося численними проблемами та навіть судовими справами. Однак вони таки з’явилися — головний вхід до Одеси з моря та одна з найвідоміших пам’яток міста. У різні часи вони мали різні назви — від Гігантських до Потьомкінських, хоч остання не має до них майже ніякого стосунку.

Про довгобуд, який став символом Одеси, а також про те, яка ж у сходів все-таки назва — у матеріалі «Море Людей». 

Головний вхід в Одесу: як виникла ідея

Сходи від самого початку задумувалися як головний вхід до міста з порту. Одеса тоді переживала свою так звану «золоту добу» — з 1800 року почався період її розбудови як потужного порту, центру торгівлі та культури. Тоді через місто почали транспортувати зерно, переважно українське.

Будувалося тоді практично все коштом Одеси. Місто мало 1/5 частину зборів своєї митниці використовувати на розбудову порту і підтримання його у нормальному стані. Але коштів вистачало і на інші споруди. Тобто гроші на зведення сходів у Воронцова були — залишалося отримати дозвіл. 

«Дозвіл на таке будівництво потрібно було брати у Петербурзі в Міністерстві внутрішніх справ. Воронцов міг обходити ці речі. Коли цар приїздив до Одеси, то він підсовував йому на підпис проєкти. Так, коли під час російсько-турецької війни (1828-1829 років) Микола І приїздив через Одесу, він підписав великий список таких проєктів. Серед них було і будівництво біржі (нині будинок Одеської міськради) і сходів до моря», — розповів доктор історичних наук Тарас Гончарук.

На той момент сходи до моря вже були, але вони були дерев’яні і прості — спускалися з району теперішньої Напівциркульної площі. А от там, де нині стоять кам’яні — був просто обрив.

Бульварні сходи: чому стали довгобудом

Проєкт створив архітектор Франческо Боффо. Він прорахував, що зведення обійдеться місту в понад 200 000 карбованців. Потім відбулися торги — така собі версія сучасного тендеру. У результаті переміг дворянин Завадський (він став підрядником проєкту), а сума будівництва була зменшена рівно до 200 000 карбованців. 

x

Будівництво почалося 1 травня 1837 рок. Міська газета «Одеський вісник» тоді навіть надрукувала статтю про це. Закінчити планували за рік, однак нічого не вийшло — почали виходити ґрунтові води. Вважається, що Боффо не врахував усі деталі. У результаті стався обвал скелі Приморського бульвару, що вилилося для Завадського у судову справу. Стало зрозуміло, що потрібно робити інженерні споруди, щоб підтримати скелю Приморського бульвару і вкладати додаткові кошти.

Проєкт інженерних споруд створив англійський інженер Джон Уптон (у деяких джерелах Аптон). Йшлося про підпорні стіни і інші конструкції, щоб підтримати скелю Приморського бульвару. Також була створена комісія, яка відповідала за те, щоб втілити масштабний проєкт у життя.

x

Роти арештантів: як будувалися Приморські сходи

Цього разу до робіт залучили арештантів. В Одесі на той час було дві арештантські роти цивільного відомства — загалом 500 людей. Такі створювали у багатьох містах півдня України. До них входили дрібні злочинці та навіть ті, кого просто хапали на вулицях за пияцтво. Суть була у тому, що вони 10 років мали працювати, а потім їм дозволяли навіть жити в тих містах, які вони будували.

Використати фактично безплатну робочу силу хотіли ще від самого початку, але тоді в Одесу приїздили якісь члени царської родини. Арештанти тоді були залучені до того, щоб лагодити буквально все і скрізь, аби створити картинку ідеального міста.

x

Завершенням будівництво формально вважається 1841 рік, однак Тарас Гончарук переконаний, що закінченням будівництва варто вважати 1842 рік.

«Вартість зросла. Вона була набагато більша, ніж передбачалося. Реальна вартість невідома, але сучасники писали, що вона могла бути мільйон. Це шалені гроші на той час», — каже історик.

Споруду було передано під контроль Трохима Драгутіна — керівника першої арештантської роти. Це зробили для того, щоб в’язні могли швидко лагодити щось у разі потреби. 

Сходи до моря в Одесі: якими вони були спочатку

Основою було місцеве каміння, вапняк, а зверху сходи були викладені італійським камінням, що привозили замість баласту кораблі, які плавали в Одесу за зерном.

x

Переважно сходи були викладені пісковиком із Трієста. Він був доволі рідкісним і мав зеленувато-сірий колір пісковиком. Це було зроблено на асфальтній мастиці. На той час, як пояснює Гончарук, в Одесі вже був асфальт, але він був дуже дорогий. Це був природний кримський асфальт. Його використали для того, щоб не приходила вода.

Спочатку було 200 сходинок, які простягалися від Приморського бульвару до самої води: 10 прольотів по 20 сходинок кожен. Пізніше, коли будували порт, частину з них засипали. Вони втратили свою транспортну функцію (бо фактично виходили на стіну порту).

Головна особливість — це оптична ілюзія. Її було створено завдяки різній ширині верхньої та нижньої частин. Дивлячись зверху, можна побачити лише горизонтальні лінії сходинок, а парапети здаються паралельними. Насправді вони розходяться донизу. Через це вони здаються гігантськими.

Пізніше сходи не раз перебудовували. Найзначніша реконструкція відбулася у 1933 році, коли оригінальне каміння замінили на рожевий і сірий граніт. У 2001 році сходи знову відреставрували, укріпивши фундамент та оновивши покриття.

x

Потьомкінські чи Приморські: яка ж назва правильна

За час свого існування сходи були Бульварними, Гігантськими, Миколаївськими, Рішельєвськими, Приморськими та навіть Одеськими.

Бульварними одесити називали їх у XIX столітті. Тут все просто — вони спускались від Приморського бульвару. Славу Гігантських вони здобули завдяки іноземцям — все через оптичну ілюзію, завдяки якій вони здаються величезними.

Згодом вони стали сходами Миколаївського бульвару. Також популярною була назва Рішельєвські — на честь Дюка, та Воронцовські — на честь графа, який доклався до їхньої появи. До 1925 року вони звалися Приморськими.

А от назву «Потьомкінські» сходи отримали у 1955 році — на честь 30-річчя радянського фільму Сергія Ейзенштейна «Броненосець “Потьомкін”». У цій стрічці є сцена кривавої розправи царських військ над одеситами на цих сходах. Однак це цілковита вигадка — ніякого розстрілу на сходах не було.

Фільм, хоч і був створений на замовлення радянської влади, увійшов в історію світового кіно завдяки монтажу. Радянська влада закріпила асоціацію сходів з броненосцем Потьомкіним офіційним перейменуванням. Тобто Приморські сходи перетворили на інструмент радянської пропаганди. 

Розмови про повернення їм назви Приморські велися у 2023 році, однак міська влада тоді відхилила цю пропозицію.