Позивний «Художник»: як митець з Одеси став воїном ЗСУ

Святослав – професійний митець, який до повномасштабного вторгнення працював із живописом і муралами. У перші дні повномасштабного вторгнення він вступив до лав Збройних сил України. Тепер «Художник» –  його позивний.

Виконуючи бойове завдання на Херсонщині, він отримав поранення. Тепер проходить реабілітацію, прагне якомога швидше повернутися на передову. 

Про шлях від мистецтва до війни, поранення, творчість та віру, що допомагає вистояти — в історії «Море Людей».

Далі слова Святослава.

Позивний «Художник»: шлях до війська, поранення 

Коли почалася повномасштабна війна, я подумав, що вже пензлями її не зупинити — треба діяти рішуче. Я просто вирішив, що там я буду більш корисним, ніж тут у цивільному житті зі своєю творчістю.

Тому я залишив творчість і пішов воювати, вивчати військову справу. Вже четвертий рік воюю і став таким собі митцем-воїном, який не тільки пензлем може щось зробити, а й зі зброєю в руках здатен боронити своє. Так мій шлях почався. 

x

Восени я отримав поранення на одному із завдань, на Херсонському напрямку. Ми проїжджали по дорозі, і підірвався FPV під машиною, як його називають: «ждун».

Поранення було середньої тяжкості. Уламок вирвав шмат мого стегна, пробив машину наскрізь і вилетів через дах. Я тоді ступати на ноги не міг, бо такий був удар по ногах, що я думав, що їх просто поламало. 

x

Побратим почав мене відтягати якомога далі від машини і надавати допомогу. Мене евакуювали.

Кістки не зламало, але було тяжко: м’які тканини дуже контузило. І от досі дуже погано виходить ходити, довго не можу. Стегно вже зажило, а ця проблема залишилася. Сподіваюся, що скоро все мине і я зможу продовжити службу.

Портрети побратимів: творчість Святослава на фронті

«На нулі» немає часу і можливості нормально творити, бо там є «незручності». Але я завжди ношу з собою блокнот з олівцем. Роблю замальовки портретів своїх побратимів: яких вже немає, які є. З ким я проходжу службу.

Вже зібрався великий блокнот замальовок з цими портретами — десь понад 50 зображень моїх близьких друзів, знайомих. Думаю зробити виставку з ними, щоб люди побачили справжніх героїв, тих, хто боронить нашу Україну, наші домівки.

Нині воїн проходить реабілітацію. У військовому шпиталі він почав малювати мурали. Героями його робіт стали янголи, як символ боротьби добра зі злом та захисту людей. Одна з останніх робіт – Архангел Гавриїл. 

Я намалював архангела Гавриїла як символ боротьби добра з злом. Янголи, завжди поряд з нами, вони нас бережуть саме тоді, коли найважче і коли є велика загроза. 

Багато бувало випадків, коли саме віра в добро давала шанс на життя. От тому я вирішив робити янголів: добрих, які дають мир і спокій.

x

Найважче на війні — втрачати 

Найважче — це втрачати своїх побратимів, своїх друзів. Коли ти їх бачиш, чуєш кожен день, а війна забирає. Не знаєш, кого завтра забере, а кого зараз. І це найскладніше, що може бути в ці часи. 

Також дуже тяжко дається відстань між рідними — немає можливості часто бачитись з дітьми, з батьками. Іноді буває, що місяцями сидиш на нулі, і просто вже не можеш відчувати цей біль, відстань між собою і своїми людьми. І це ніяк не виправити, поки війна йде.

Мій син мене підтримує. Він живе окремо з колишньою дружиною, але завжди пише мені, дзвонить і питається, як я себе почуваю. Він дуже переживає.

Йому 14 років — він у мене творча дитина. Музику дуже полюбляє — фортепіано. Але з малюванням в нього не дуже складається. Головне, що він займається тим, що йому подобається. Я його в цьому підтримую.

«Художник»: що мотивує воїна боротися далі

Я відчуваю, що ще можу багато користі принести нашій країні. В мене багато досвіду у війні, тому хочеться якось побачити нашу перемогу, будучи на передовій, виконуючи завдання. Звісно, це великий ризик, але я відчуваю, що ті вищі сіли поряд зі мною, вони мене підтримують, дають наснаги й свого захисту. 

Я думаю, що в нас вийде вистояти і побороти це зло. Ми повинні, ми не можемо втрачати надії й сили в цій боротьбі. Бо якщо ми зараз не переможемо, то, мабуть, вже наступного разу шансу такого просто не буде. Це дуже важливе завдання зараз — побороти та вистояти.

Читати також: «Щоб зняти рятувальника у вогні, треба бути у вогні». Історія речниці ДСНС Одещини Марини Аверіної

Як бойові медики «Азову» працюють під вогнем: історія Аїра

Kaif: історія одесита В’ячеслава Кащенка, який жив і воював на повну