Україна ратифікувала угоду щодо Спецтрибуналу для росії: все, що треба знати про цей суд

Міжнародне правосуддя вже має напрацьовані інструменти. Так, з 1998 року діє Міжнародний кримінальний суд. Але є кілька «але», які заважають цій установі розслідувати всі злочини рф проти України. Саме тому Україна та союзники ініціюють створення своєрідного Нюрнберга. 
Про те, як працюватиме Спецтрибунал (чи як має працювати), які недоліки у такої ініціативи та чому потреба у ній взагалі виникла — читайте у матеріалі «Моря людей». 

Верховна Рада України 15 липня ратифікувала угоду з Радою Європи про створення Спецтрибуналу щодо злочину агресії рф проти України. Ініціативу підтримали 323 парламентарі.

Угода щодо Спецтрибуналу була підписана в Страсбурзі 25 червня — під час першого візиту Володимира Зеленського у Раду Європи. Передбачається, що це буде повноцінний міжнародний судовий орган, а не гібридна чи національна структура. Він покликаний розслідувати і притягнути до відповідальності вище політичне та військове керівництво держави-агресорки (тому у ЗМІ його вже нарекли «спецтрибуналом для путіна»). 

Чому не МКС: навіщо окремий трибунал для путіна 

Міжнародне кримінальне правосуддя справді має напрацьовані інструменти для розслідування воєнних злочинів, злочинів проти людяності та злочину геноциду. Ці справи веде Міжнародний кримінальний суд (МКС).

Однак установа має правові перешкоди в розслідуванні злочину агресії проти України. Серед іншого, проблема у тому, що росія не є стороною Римського статуту, на який опирається МКС. Також обмежена юрисдикція саме щодо злочину агресії. З цих причин Україна та міжнародні партнери ініціювали створення окремого органу.

«Річ у тім, що щодо злочину агресії Міжнародний кримінальний суд має серйозні юридичні обмеження, які не діють щодо інших трьох злочинів — геноциду, злочинів проти людяності та воєнних злочинів. Зокрема, якщо держава-агресор — як у цьому разі росія — не є учасником Римського статуту, МКС не може розглядати справу про злочин агресії, якщо тільки Рада Безпеки ООН не дасть на це згоду. Як наслідок чинний прокурор МКС Карім Хан зміг видати ордер на арешт президента путіна за звинуваченням у воєнному злочині — депортації українських дітей, але щодо злочину агресії його руки досі зв’язані», — пояснив DW професор міжнародного права в Кельнському університеті Клаус Крес.

Важливо уточнити, що ратифікація ВРУ — не кінцевий крок для створення Спецтрибуналу. Як пояснює «Європейська правда», далі — найдовший етап. Європейські (і не лише) країни запросять підписати розширену часткову угоду. Це такий тип документа Ради Європи щодо участі держав у роботі судової установи. Парламент кожної з країн має ратифікувати цю угоду. Тобто трибунал зможе повноцінно запрацювати лише після того, як збереться певна кількість ратифікацій (її має наперед визначити РЄ). А от щоб виконувати рішення спецтрибуналу, мають також бути підписані і ратифіковані двосторонні угоди про співпрацю. Йдеться, наприклад, про конфіскацію майна засуджених, видачу підсудних у Гаагу тощо.

Аналог Нюрнберга для рф: як все це має працювати 

Спецтрибунал вже має свій статут. Його основу становить стаття 8 Римського статуту МКС, але її доповнили критеріями агресивної війни з резолюції 3314 Генасамблеї ООН.

Ключові положення статуту, як розповіла заступниця глави Офісу Президента Ірина Мудра (брала участь у підготовці), такі:

• навіть на чинних очільників держави-агресорки зможуть видавати обвинувальні акти навіть попри імунітет (йдеться про президента, прем’єр-міністра та міністра закордонних справ росії);
• можливе заочне винесення вироку і заочне засудження для цієї трійки, але тільки після того владна верхівка позбудеться посад;
• cпецтрибунал не підриває Міжнародний кримінальний суд, а його доповнює — провадження можуть йти паралельно, а у випадку передачі обвинуваченого до МКС процес у Трибуналі призупиняється;
• вироки, якщо вони не стосуються верхівки влади рф, виноситимуть навіть без присутності обвинувачених, наприклад, йдеться про рішення щодо решти політичного та військового керівництва росії, а потенційно також білорусі та КНДР).

«Створення Спецтрибуналу — це шанс на перше офіційне міжнародне визнання злочину агресії з боку рф ще з 2014 року. Його обвинувальні акти стануть юридичною правдою про те, хто почав цю війну, коли і як. Так, як це зробив Нюрнберг», — пояснила Мудра.

Важливо зауважити, що суд розглядатиме злочин агресії саме у контексті вищого керівництва, тобто тих, хто віддає накази, хто спланував і розпочав війну проти України. До прикладу, у Нюрнберзі звинувачення в агресії пред’явили 16 підсудним і лише чотирьох з них виправдали за цим пунктом.

 

Спецтрибунал щодо злочину агресії: які є недоліки

З положень статуту випливає, що Спецтрибунал таки матиме одне вкрай серйозне обмеження. Йдеться про повноваження щодо чинного президента країни-терористки, а також прем’єр-міністра та міністра закордонних справ. Так, щодо цих осіб суд повинен буде призупинити процес після висунення обвинувачення, доки вони залишаються на посаді. Тобто особиста недоторканість, або імунітет, таки частково продовжить діяти. 

«Міжнародний кримінальний суд вже давно займає позицію, що особиста недоторканність не діє в межах кримінальних процесів, які ведуться в міжнародних судах. Це видно на прикладі ордерів на арешт президента росії путіна та прем’єр-міністра Ізраїлю Нетаньяху. Україна та багато інших держав, які брали участь у переговорах щодо створення спецтрибуналу, сподівалися, що і в його випадку буде ухвалене аналогічне рішення. Однак цього не сталося. Основна причина в тому, що спецтрибунал, на відміну від МКС, не розрахований на універсальну юрисдикцію», — каже Клаус Крес.

Однак експерт запевняє, що не все так погано. Прокуратура спецтрибуналу все одно зможе проводити розслідування щодо путіна. За його підсумками зможуть висунути обвинувачення — лише після цього процес має бути призупинено. 

«Це, безумовно, серйозне обмеження, і особливо Україна сприйме це як болючий компроміс. Але важливо й те, що навіть щодо осіб, які обіймають ці три вищі посади, обвинувачення може бути висунуто ще в період їхнього перебування при владі. Крім того, варто пам’ятати, що коло підозрюваних російських посадових осіб не обмежується лише президентом, прем’єр-міністром та міністром закордонних справ. Творці трибуналу припускають, що щодо інших осіб імунітет не буде перепоною для продовження процесу після висунення обвинувачення», — пояснив Крес.