Активістки Національної Жіночої партії тримають транспарант із цитатою однієї з засновниць феміністичного руху в США Сюзен Б. Ентоні: «Жодна жінка, яка себе поважає, не повинна бажати успіху або працювати на політичну силу, що зневажає її стать. 1872 рік». Фото: Музей жіночої та гендерної історії
Активістки Національної Жіночої партії тримають транспарант із цитатою однієї з засновниць феміністичного руху в США Сюзен Б. Ентоні: «Жодна жінка, яка себе поважає, не повинна бажати успіху або працювати на політичну силу, що зневажає її стать. 1872 рік». Фото: Музей жіночої та гендерної історії
Щороку напередодні 8 березня в Україні знову виникає дискусія: це радянське свято чи ні? Для багатьох ця дата досі асоціюється зі «святом весни» — образом, який сформував і нав’язав срср. Однак історія цього дня почалася з протестів жінок, які вимагали рівних прав у праці, освіті та політичному житті.
Як виник Міжнародний жіночий день, чому його почали відзначати саме 8 березня і як змінювався зміст свята з часом — розбиралося «Море Людей».
Протести робітниць у США
Витоки Міжнародного жіночого дня пов’язані з робітничим рухом кінця XIX — початку XX століття, коли жінки почали активно вимагати політичних і трудових прав.
Поширена версія, що свято заснували в 1907 році на честь 50-ї річниці жорстоко придушеного протесту робітниць швейної та текстильної промисловості Нью-Йорка («марш порожніх каструль»). Але з цією історією є проблема: ні протест 1857 року, ні вшанування 50-ї річниці, можливо, насправді не відбулися. Дослідження 1980-х років показали, що міф був вигаданий у 1950-х роках як частина зусиль часів Холодної війни, спрямованих на відокремлення Міжнародного жіночого дня від його соціалістичного коріння, пише History.
Перший офіційний Національний жіночий день відбувся в Нью-Йорку 28 лютого 1909 року. Його проголосила Американська соціалістична партія. Ідея була у тому, щоб відзначити свято у неділю, щоб працюючі жінки могли взяти участь. Тисячі людей зібралися на різні заходи, що об’єднували суфражистські та соціалістичні ідеї, цілі яких часто суперечили одна одній.
Клара Цеткін і конференція соціалісток
Ідея зробити цей день міжнародним виникла у 1910 році. Її озвучили на міжнародній конференції соціалісток у Копенгагені. Цю ініціативу підтримали понад 100 делегаток із 17 країн.
Часто ініціаторкою називають німецьку комуністку Клару Цеткін, однак є також версія, що вона радше підтримала пропозицію, яка вже обговорювалася серед активісток. Її образ нібито був зручним варіантом для радянської ідеології.
Вперше міжнародний жіночий день, як пише BBC, відзначили в 1911 році в Австрії, Данії, Німеччині та Швейцарії. Організація Об’єднаних Націй (ООН) офіційно визнала його у 1977 році.
Як більшовики використали 8 березня
Після революції більшовики активно використовували Міжнародний жіночий день для підтримки ідеології комунізму. Жінок залучали до участі у виробничих процесах, але не звільняли від домашньої праці, що перетворилося на подвійне навантаження: ось робота на заводі або в колгоспі, але не забувай виконувати обов’язки господині або матері вдома.
Ідея щодо міжнародного свята не була прив’язана до конкретного дня, але у 1917 році 8 березня (23 лютого за старим стилем) почався страйк робітниць ткацьких фабрик у петрограді з вимогами «Хліба й миру!», який переріс у революцію.
«Після перемоги більшовиків це свято цікавило радянську росію і звідти просувалися всі імпульси. Ініціаторка цього свята Клара Цеткін увійшла в комуністичний інтернаціонал і була активним діячем в срср. Цей день частково привів більшовиків до влади, адже почалася революція, тому питання про зміну дати надалі не ставилося», — розповів «Українській правді» дослідник історії радянської України Геннадій Єфіменко.
У 1920 році у радянській Україні вперше було вирішено зробити 8 березня святковим і вихідним днем — лише для жінок і лише у той рік. У міжвоєнний період вихідного не було, але для жінок на дві години скорочувався робочий день, щоб вони могли взяти участь у мітингах.
Згодом влада позбавила жінок можливості проводити масові заходи 8 березня. Як розповіла історикиня Марина Вороніна, ці повноваження перейшли до жіночих відділів при партійних осередках, які допомагали залучати жінок до більшовицького руху. Вже у 1930-х роках радянська влада закрила жінвідділи.
У середині XX століття зміст свята поступово змінився. У 1965 році в срср 8 березня стало офіційним вихідним днем. Замість політичної боротьби у радянській культурі почали підкреслювати образи жіночності, материнства і «жіночих обов’язків».
Чому свято стало міжнародним
Після того, як у 1977 році Генеральна Асамблея ООН запропонувала країнам світу відзначати 8 березня як Міжнародний день боротьби за права жінок і міжнародний мир, свято остаточно закріпилося в міжнародному календарі. Нині його відзначають у багатьох країнах:
- У Китаї багатьом жінкам у цей день дають відпустку на пів дня. Це не закон, а рекомендація Держради КНР, тому деякі роботодавці її ігнорують.
- В Італії 8 березня називається Festa della Donna, а популярним подарунком є квіти мімози.
- В Уганді, яка відзначає міжнародний жіночий день з 1984 року, уряд щороку обирає нову тему святкувань.
- У США загалом березень проголошено місяцем жіночої історії. Президентська прокламація, яка видається щороку, вшановує досягнення американських жінок.
Цікаво! Щороку ООН обирає тему Міжнародного жіночого дня. У 2026 році це: «Права. Справедливість. Дії. Для ВСІХ жінок і дівчат». Вона спрямована на те, щоб покласти край безкарності, захистити верховенство права і забезпечити рівність – у законі, на практиці та в усіх сферах життя — для всіх жінок і дівчат. У 2025 році гасло звучало так: «Для ВСІХ жінок і дівчат: Права. Рівність. Розширення можливостей».
Чому суперечки про 8 березня не зникають
В Україні ставлення до 8 березня залишається суперечливим. Для частини людей воно асоціюється з радянською традицією. Інші наголошують, що історично це був день боротьби за права жінок.
Водночас популярність свята в Україні з року в рік знижується. Як свідчать дані всеукраїнського опитування Rating Group, у 2026 році святкувати 8 березня висловили намір 45% респондентів. Натомість понад половина респондентів (52%) кажуть, що не будуть відзначати. Для порівняння: п’ять років тому (у лютому 2021) 8 березня відзначала абсолютна більшість – 68%.
Опитування проводилося 26-28 лютого 2026 методом телефонних інтерв’ю з використанням комп’ютера серед 1000 респондентів віком від 18 років і старше в усіх областях, крім тимчасово окупованих територій Криму та Донбасу, а також територій, де на момент опитування відсутній український мобільний зв’язок.
На тлі цих дискусій у парламенті неодноразово пропонували відмовитися від 8 березня як державного свята. Також у ВРУ було зареєстровано низку законопроєктів щодо встановлення альтернативного свята — Дня української жінки. Відзначати його пропонують 25 лютого — у день народження Лесі Українки.
День української жінки: що пропонують у парламенті
2 березня 2026 року у ВРУ зареєстрували законопроєкт №15052. Проєкт подали позафракційна народна депутатка Оксана Савчук та народний депутат від «Слуги народу» Ростислав Тистик.
«Досі на державному рівні визначено вихідним днем 8 березня – так званий “Міжнародний жіночий день”, встановлений окупаційним московським режимом з метою популяризації власного погляду на роль і місце жінок. Його впроваджено за ініціативи Клари Цеткін у 1921 році, з прив’язанням до початку Лютневої революції в росії 1917 року. Напротивагу вважаємо більш доцільним відзначати День української жінки в дату народження найвідомішої української письменниці та громадської діячки – Лесі Українки, а саме 25 лютого», — йдеться у пояснювальній записці.
Це вже не перший подібний законопроєкт. У 2023 році низка народних депутатів, серед яких і Оксана Савчук, подали законопроєкт № 9009 про внесення змін до Кодексу законів про працю України щодо встановлення українських свят. Документ також пропонував відзначати День української жінки 25 лютого.
Станом на 7 березня 2026 року жоден з проєктів не був розглянутий парламентом.
Попри всі суперечності щодо походження свята, його історія починалася в часи, коли жінки не мали виборчого права, отримували нижчу зарплату і майже не були представлені в політиці. Саме в такому контексті на початку ХХ століття виник міжнародний жіночий рух, який вимагав рівних можливостей у праці, освіті та політичному житті. Міжнародний жіночий день став одним із символів цієї боротьби. І хоча за понад століття жінки здобули багато прав, повної рівності досі не досягнуто — і саме тому 8 березня для багатьох залишається не лише святом, а й нагадуванням про проблеми, які все ще потребують вирішення.
Читати також: Міжнародний жіночий день: що ви не знали про цю дату