Зображення згенероване штучним інтелектом
Зображення згенероване штучним інтелектом
«Пушкін не зробив нічого поганого. Завдяки йому Одесу знає весь світ», — заявив ексдепутат Одеської міськради Олге Філімонов у інтервʼю блогеру Сергію Коріневському.
Фраза «нічого поганого не зробив» звучить знайомо. Її неодноразово повторювали, коли мова йшла про демонтаж імперських символів, які росія залишила по собі в культурі, топоніміці, архітектурі. Але давайте чесно: Пушкін — не просто «культурна постать», яка «прославляла» Одесу. То що ж із ним не так?
Пушкін в Одесі. Романтика, інтриги, вигнання
В Одесі Пушкін провів трохи більше року — з 1823 по 1824. Спочатку був зачарований містом:
«Там всё Европою дышит, веет…»
але вже незабаром писав інше:
«В Одессе у меня врагов больше, чем друзей… Зависть и ненависть – вот что правит этим городом».
Його роман із дружиною генерал-губернатора Єлизаветою Воронцовою перетворився на публічну історію, тож поета вигнали й звідси.
Чи зробив Пушкін щось героїчне для міста?
Ні. У «Євгенії Онєгіні», про якого згадує Філімонов, Одеса з’являється як фон і частина життєвого досвіду автора.
Також він написав кілька віршів, які передають атмосферу міста.
У щоденниках і чернетках Пушкіна Одеса іноді згадується як місце спостереження за «високим світом» і місто з цікавим міксом культур — греки, євреї, французи.
Так а що робив Пушкін і про що писав?
Пушкін — це ідеолог імперії. Один із тих, хто власними текстами створював образ Росії як цивілізатора, визволителя й месії для інших народів. Він писав про війну як про «полювання», про Кавказ — як про територію, яку потрібно «приспати», і висміював прагнення поневолених народів до свободи.
Як Пушкін оспівував «велич» росії
Пушкін — один з перших, хто сформулював і виправдовував російське завоювання інших територій як «природний» процес.
Він відгукнувся на польське національно-визвольне повстання двома віршами: «Клеветникам России» та «Бородинская годовщина». У цих творах він виправдовує придушення повстання та прославляє російську імперську могутність.
У листі до Петра Вяземського від 1 червня 1831 року Пушкін писав: «Но все-таки их [поляків] надобно задушить. Для нас мятеж Польши есть дело семейственное, старинная, наследственная распря; мы не можем судить ее по впечатлениям европейским…»
У поемі «Кавказский пленник» (1821) Пушкін зображує Кавказ як територію, що потребує цивілізаційного впорядкування під владою росії, адже там живуть дикунські та варварські племена.
Він прославляє генералів Єрмолова та Котляревського, які відігравали ключову роль у завоюванні Кавказу. Пушкін пише: «Тебя я воспою, герой, О Котляревский, бич Кавказа! Куда ни мчался ты грозой – Твой ход, как черная зараза, Губил, ничтожил племена…» .
Як пише літературознавиця Ева Томпсон у книзі «Трубадури імперії», Пушкін став першим ідеологом російського імперіалізму в культурі. Він формував уявлення про те, що Росія має право панувати. А інші народи — бути підданими.
Пушкін сьогодні: символ чого?
Пам’ятник Пушкіну в Одесі — частина імперської спадщини та маркування простору. Про те, кому належить місто та чию історію воно розповідає.
Пушкін — це автор, який допомагав формувати те, проти чого ми сьогодні воюємо: ідею «рускаго міра», де культура — інструмент підкорення та пропаганди, а насилля та геноциди можна виправдовувати «вищими цілями».
Пушкін — це автор, чиї тексти виправдовували імперські війни, придушення визвольних рухів і право росії «нести цивілізацію» іншим. Це частина ідеології, яка лежить в основі агресивної політики росії й сьогодні.
Тоді чому ми досі тримаємо його пам’ятник у центрі українського міста і сперечаємося про те, чи зробив він щось погане безпосередньо у цій війні?