Понад 250 зсувів ґрунту зруйнували частину узбережжя Одещини від XVIII століття до сьогодні. Вони ховали під собою будинки, дороги й сади, змінювали рельєф і досі становлять небезпеку. Чому зсуви трапляються знову і знову — і що з цим робити?
Перші зсуви
Перші згадки про зсуви на території сучасної Одеси датуються XVIII століттям. З 1797 року офіційно зафіксовано понад 250 великих зсувів. Серед наймасштабніших:
- події 1855 року в районі Дачі Ковалевського
- 1861 року на Ланжероні, де в море сповзла ділянка площею близько 10 тисяч квадратних метрів
- 1897 року на Малому Фонтані. Після цього зсуву комісія рекомендувала влаштувати в Одесі дренажні галереї.
Геолог Дмитро Жданов наводить фрагмент про зсув на Ланжероні, опублікований в газеті «Наше Село» за 30 червня 1918 року:
«Ранком 27 червня були помічені оповзні на прекрасному “Лермонтовському курорті”. І з того ж моменту стало очевидним, що через якийсь час увесь участок, де пишаються чарівні сади та коштовні будинки, сповзе в море. Лише тільки помітили мешканці дач що їм загрожує, почалась метушня: всі кинулись якнайшвидше врятувати своє добро. Везли на фургонах, несли в руках і всі поспішали, ніби біженці під час наступу ворожого війська. Візники брали по 200-300 карбованців за одну підводу. Море в той час ніби відступило від берега, земля тріскалась, залізні труби, що були в землі, лопались. Дріт на огорожах то ослабав, то натягувався, ніби струни, і врешті переривався…»
Особливо небезпечним був зсув 7 грудня 1912 року: понад кілометр берега опустився на 19 метрів, зруйнувавши будівлі та інфраструктуру.
У середині ХХ століття найбільший зсув стався біля стадіону «Динамо» 5 лютого 1953 року. Він почався вночі й тривав майже до вечора, а дрібні обвали тривали ще кілька днів. Зсув охопив територію майже 2 км завдовжки і 300 метрів завширшки.
Ще один великий зсув стався у 1957 році біля 13-ї станції Великого Фонтану — через нього довелося перенести трамвайну лінію.
Географія та масштаби зсувів в області
За даними Одеської ОВА, майже 20% території області є зсувонебезпечною. Найбільше зсувів спостерігається у північно-західній та західній частинах області, зокрема в районах з сильно розчленованим рельєфом. У таких районах, як Кодимський, Балтський, Любашівський, Ананьївський, Красноокнянський, Фрунзівський, Ширяївський, Великомихайлівський і Тарутинський, кількість зсувів змінюється від 300 до 500. Найбільша кількість зсувів (понад 500) — у Котовському районі.
Як боролися із зсувами
Перші спроби боротьби зі зсувами в Одесі датуються 1815 роком, коли розпочалися роботи зі зміцнення берега в районі гавані. На початку ХХ століття у місті створили комісію, яка складалася із власників нерухомості на узбережжі. Але питання полягало у грошах. Тоді, як пише геолог Дмитро Жданов, міська влада вважала, що власники дач самі повинні розв’язувати питання про збереження їхньої приватної власності, а тому більшу частину коштів на боротьбу зі зсувами мають виділити вони.
У 1960-х роках в Одесі почали реалізовувати масштабний проєкт захисту узбережжя. У процесі робіт на схилах облаштували новий парк «Ювілейний», висаджуючи дерева й кущі для зміцнення ґрунту.
Щоб зменшити кількість зсувів, проклали водозбірні лотки, підземні дренажні штольні та галереї — їх називали «одеським метро», бо вони відводили воду просто в море.
Ще один крок — спорудження хвилерізів і хвилеломів у морі, щоб зменшити силу штормів, які руйнували берег.
Сучасні випадки та наслідки
Зсуви створюють проблеми й зараз. У 2021 році в Чорноморську місцева влада шукала 180 мільйонів гривень для укріплення схилів, щоб запобігти подальшим зсувам, які загрожували житловим будинкам та інфраструктурі. Все через те, що зсув, який не зупинявся з 2012 року, забирав все більше території й маєтки сповзали до води.
6 серпня 2023 року в селі Фонтанка-2 стався зсув ґрунту на узбережжі. Тоді загинув 10-річний хлопчик.
А в курортному селищі Санжійка у квітні 2025 року кількасот метрів глиняного ґрунту відкололися та з’їхали у море. Через місяць ще один зсув стався на Куяльницькому лимані.
Причини та необхідність протизсувних заходів
Основні причини, що провокують зсуви — геологічна будова, гідрогеологічні умови, рельєф місцевості, клімат, інтенсивність і контрастність неотектонічних рухів. Такі процеси, як ерозія та абразія, порушують рівновагу схилів і виступають також одним із основних чинників зсувних процесів.
Протизсувні заходи в області носять локальний характер і виконуються в останні роки тільки у разі аварійного стану споруд або руйнування транспортних мереж, розповіли в ОВА.