Аеророзвідник 35-ої бригади морської піхоти з позивним «Кеша». Фото: Море людей
Аеророзвідник 35-ої бригади морської піхоти з позивним «Кеша». Фото: Море людей
Захисник родом з Донецької області. Його рідне місто окуповане, сім’я залишилася там. Каже, що це його велика мотивація продовжувати служити. Тому він не зупиняється — навіть після поранення повернувся до війська. А ще він намагається будувати своє щастя навіть в умовах війни.
Вугледар, поранення, реабілітація
«Кеша» зустрів 24 лютого 2022 року як строковик. До війська він потрапив за кілька місяців до повномасштабної війни: закінчив будівельний коледж і пішов у армію. Згодом підписав контракт — працював оператором FPV-дронів.
«Це була Вугледарська кампанія, і це був мій перший бойовий виїзд. Нам сказали, що ми заїдемо на кілька днів, але так трапилося, що ми заїхали на три тижні. Ми тоді літали на “Мавіках”, працювали на “Matrice 30”. І це найкращий період мого життя. Бувало таке, що ще хвилинка, і можна було б загинути. Але ми зробили величезну кропітку роботу за ці три тижні. Я, наприклад, коли повернувся з Вугледара, я схуд на 10 кг. І це для мене найпам’ятніший момент зі всієї війни», — згадує воїн.
1 квітня 2024 року українські захисники їхали з позиції — біля їхньої машини прилетів FPV-дрон. «Кеша» отримав осколкове поранення: уражено було лікоть, стегно та гомілкостоп. Два місяці він провів на реабілітації. Було кілька складних операцій, але зрештою він повернувся у стрій.
«Чесно, було дуже важко вертатись, бо до поранення ти думав, що ти безсмертний. А після цього, коли щось летить, ти думаєш, що от наступний — це твій. І тому морально було важко, я цього не соромлюся. Я попросився на крила [в аеророзвідку], і ось з літа 2024 року, вже рік, ми працюємо на крилах. Працюємо дуже гарно, ми вражаємо багато цілей», — каже «Кеша».
Аеророзвідка: 35-та бригада морської піхоти
Аеророзвідники в основному знаходять ворожі цілі, щоб суміжні підрозділи могли їх уразити. Захисник каже, що у них, у більшості, немає маленьких цілей.
«Вони бувають, але ми стараємось знаходити якісь великі цілі… От ми днями уразили «Мста-С» — самохідну артилерійську установку. Вона коштує від $4 до $6 мільйонів. Ми її спалили ще за 10 км до її позиції вогневої. Ми її провели — по ній почали відпрацьовувати… І це знаєте, ми наче просто дивимося, але ми знайшли цю ціль, ми її показали, ми підкорегували. І ти розумієш, що це ціла САУ. Вона дуже дорога, вона дуже точна і вона могла наробити дуже багато біди», — пояснив воїн.
Зі своїм екіпажем за чотири місяці роботи, крім «Мста-С», захисник вже допоміг знищити п’ять «Градів» (реактивна система залпового вогню), багато танків та бойових броньованих машин ворога, міномети та розрахунки БпЛА.
«Кеша»: родина, мрії і Twitch
Сам «Кеша» родом з Донецької області. Його рідне місто окуповане, сім’я залишилася там. Каже, що це його велика мотивація продовжувати служити, продовжувати робити свою справу.
«Я ріс з бабусею і дідусем. В мене є матір, є вітчим і є маленька сестра. І поки в окупації — вийшло так, що в мене таке відчуття, що я пропускаю життя, мимоволі, повз себе. Тому що в окупації помер мій дідусь від хвороби, в мене народився племінник. З сім’єю я спілкуюсь, стараюся раз в тиждень спілкуватись — ми тримаємо зв’язок інтернетом. Я їх дуже-дуже люблю, дуже хотілося б побачитись. В мене скоро весілля, але з моєї сторони, як розумієте, з сім’ї нікого не буде. Але це життя, тому ось так», — розповів аеророзвідник.
Наречена «Кеші» — пройшла з ним весь шлях від підписання контракту до повернення на службу після поранення. Це його головна підтримка. Після перемоги він мріє побудувати дім і виховати з коханою двох дітей. А ще він хоче повернутися до стримінгу на Twitch та за можливості навіть заробляти на цьому — це його маленька мета.
«У кожного має бути своя мотивація. Але всі повинні розуміти, що це вже війна не за території, а за виживання нас як нації… Занадто багато загинуло друзів, родичів. Занадто багато я віддав здоров’я. Я просто хочу, щоб війна закінчилась по справедливості, щоб всім усе воздалось», — каже «Кеша».
Матеріал створено за підтримки фонду European Endowment for Democracy (EED).
Читати також: Найжахливішим в полоні було відчуття голоду: історія прикордонника «Чілі»