Світанок, Чорне море і піанотерапія: історія музиканта Ігоря Янчука

На світанку й заході сонця біля моря Ігор Янчук майже щовихідних проводить свою музичну молитву — «Піаноморе». За словами самих слухачів, його виступи лікують краще за психологів і терапевтів.  Про те, як з’явилася ідея таких вуличних концертів, та про те, як кохання і мрії привели музиканта в Одесу — у матеріалі «Моря людей».

«Піаноморе»: музика світанку

Ігор Янчук закінчив звичайну музичну школу у Переяславі, але відвідував він її без особливого ентузіазму. З часом зрозумів, що там просто грав те, що його душі не подобалося. Далі сім років без інструменту, після яких він таки повернувся до гри — вже з розумінням того, що музика лікує. Він грає на вулиці з 2017 року. Починав у Києві у форматі публічних концертів з відкритою валізою. 

Ідея з виступами біля моря прийшла до музиканта зовсім випадково. Все почалось з одного концерту, присвяченого Міжнародному дню музики. Так 1 жовтня 2023 року навпроти одинокої лавки з‘явилось піаніно «Десна», вітчизняного чернігівського виробництва. Після перформансу Ігор з другом вирішили зустріти світанок на Ланжероні. 

«Крім нас спочатку нікого не було, лише, мабуть, чайки і кілька голубів. Але згодом почали підтягуватись люди. І один з саме тих людей виявився фотографом, який зробив один прекрасний кадр. Саме ця фотографія змотивувала і посіяла зерно… А чому б не зробити публічний концерт, щоб всі охочі могли прийти і відчути цю магію, що ми відчували на світанку, в ті дні, коли це буде дозволять погода, жовтень як-не-як»,— згадує Ігор. 

 

Ще у рідному Переяславі музикант з друзями організували «Джем Толоку». Разом вони спочатку робили лавки, ставили смітники. Тому, приїхавши в Одесу, в Ігоря вже був досвід організовувати біля себе простір. Так завдяки спільній праці з власником кав‘ярні на Ланжероні у місці, де проходять концерти «Піаноморе», поклали плитку, пофарбували лавки, додалися смітники і навіть з’явилося деревце.

Одеса, яка закохує

Спочатку Ігор не планував залишатися в Одесі. Він жив на три міста: рідний Переяслав, Київ і Одеса. Однак врешті він таки перебрався до моря остаточно. На одному зі своїх виступів музикант познайомився з майбутньою дружиною, а нещодавно став батьком. 

Каже, що саме гра на піаніно постійно наближає до мрій. Наприклад, це допомогло йому познайомитись особисто з композитором Людовіко Ейнауді і подякувати йому на концерті в Києві. Квитки були його гонораром за виступ на параді до 30-річчя Дня Незалежності України. 

 

Окрім музики, на своїх концертах Ігор дарує відвідувачам подарунки. Найчастіше — це листівки. 

«Я дарую людям листівки скільки граю сам — з відкритим серцем, з відкритим піаніно, просто неба, з відкритим чемоданом. Для багатьох це більше, ніж листівки. Я помітив, що ті люди, які приходять на ‘Піаноморе’ без них, а йдуть з листівками, йдуть трішки відкритішими, ніж до»,— ділиться музикант. 

Найбільше Ігоря мотивують листи з подяками, що надходять від слухачів.

Авторка матеріалу: Валерія Шліхар

Матеріал створено за підтримки фонду European Endowment for Democracy (EED).