лонгрід

Це не просто сварка: що робити і куди звертатися, якщо ви стикнулися з домашнім насильством

Це не просто сварка: що робити і куди звертатися, якщо ви стикнулися з домашнім насильством

Людина тримає у руках плакат «Мовчання = Насильство». Фото: Sacha Verheij/Unplash

Домашнє насильство часто починається непомітно — з принижень, контролю чи тиску. Жінки роками можуть виправдовувати це або не визнавати проблемою. Та перший крок до безпеки — назвати насильство насильством і звернутися по допомогу. 

Де шукати підтримку і як отримати захист, якщо вдома небезпечно — у матеріалі «Море Людей».

16 днів проти насильства: що за акція

За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я, кожна третя жінка протягом свого життя зазнавала фізичного або сексуального насильства. Цей показник майже не змінився з 2000 року.

«Далеко не всі постраждалі наважуються звернутись до поліції або розказати про домашнє насильство своїм близьким. Саме тому 25 листопада у світі відзначають День боротьби з насильством проти жінок, який дає початок щорічній акції “16 днів проти гендерного насильства”. У знак солідарності з рухом ООН закликає цими днями надягти помаранчеву річ або аксесуар, дізнатися більше про проблему насильства над жінками та поширювати цю інформацію серед знайомих», — кажуть в UNICEF.

Це не просто сварка: що робити і куди звертатися, якщо ви стикнулися з домашнім насильством

Ініціатива «16 днів проти гендерного насильства» триває до 10 грудня — Дня прав людини — аби нагадати, що життя без насильства є невід’ємним правом кожної людини.

Не лише побої: що вважається насильством

Коли йдеться про домашнє насильство, багато хто думає, що це лише про фізичне чи сексуальне. Але насправді це визначення охоплює більше форм.

В Україні визначено чотири види домашнього насильства:

  • Психологічне — словесні образи, погрози, приниження, переслідування, залякування, контроль (навіть у репродуктивній сфері), залякування, ізоляція.
  • Фізичне — ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, побої, незаконне позбавлення волі та навіть ненадання допомоги людині, яка перебуває в небезпечному для життя стані.
  • Економічне — позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна, коштів чи документів або можливості користуватися ними, залишення без догляду чи піклування, перешкоджання в отриманні необхідних послуг з лікування чи реабілітації, заборона працювати або навпаки — примушування до праці, заборона навчатися.
  • Сексуальне — будь-які дії сексуального характеру, вчинені без згоди, а також інші правопорушення проти статевої свободи чи статевої недоторканості.

Важливо розуміти: насильство — це не «конфлікт» і не «всі сваряться». Це правопорушення.

Алгоритм дій для жінок, які зазнають насильства

Перший і дуже важливий крок — визнати: те, що відбувається, є насильством. 

«Жінки часто роками терплять, виправдовують поведінку партнера або звинувачують себе. Але насильство — це не конфлікт і не звичайна сварка. Жінка ніколи не винна в тому, що з нею проводяться жорстоко», — розповіла «Море Людей» координаторка Центру ментального здоровʼя БФ «Ваше місто» Олена Кучинська.

Другий крок — це звернення за допомогою. Експертка наголосила: якщо є ризик фізичної шкоди, потрібно дзвонити у поліцію (102). Якщо ситуація психологічного чи економічного тиску, варто зателефонувати на гарячій лінії, де підкажуть наступні кроки та підтримують.

«Також важливо фіксувати факти насильства, якщо є така можливість: зробити фото чи відео, повідомлення, знайти свідків. Це допоможе в майбутньому захистити свої права та отримати обмежувальний припис або інший захист через суд», — каже Олена Кучинська.

Це не просто сварка: що робити і куди звертатися, якщо ви стикнулися з домашнім насильством

Наступний етап — це психологічна допомога, підтримка.

У кризових центрах жінка може отримати консультацію, стабілізацію та довготривалу терапію безкоштовно. Таку підтримку, також безплатно, надає і Центр ментального здоров’я БФ «Ваше місто». Щотижня там проходять безплатні тренінги та зустрічі,

За словами, координаторки центру, психологічна підтримка дозволяє відновитися, впоратися з наслідками травми та повернути контроль над своїм життям. 

Після цього починається шлях відновлення. Це може бути навчання, пошук роботи, повернення до соціального життя, поступове відновлення довіри до себе та світу.

«Я завжди підкреслюю, що звернення по допомогу — це не про слабкість, це про сміливість. І кожна жінка заслуговує на безпеку, гідність і життя без страху», — додала Олена Кучинська.

Куди звертатися: контакти, які потрібно мати під рукою

  • Національна поліція — 102

Важливо! У поліції є повноваження винести «терміновий заборонний припис». Він діє 10 днів. Якщо такий виписано, кривдник не має права перебувати у спільному житлі, навіть якщо воно оформлене на нього. Тобто у разі будь-яких спроб порушити припис, можна буде викликати поліцію.

  • Національна гаряча лінія з протидії домашньому насильству: 15-47 
  • Гаряча лінія Ла Стради — 116-123 (з мобільного), або 0 800 500 335 (з мобільного або стаціонарного) 
  • Центри соціальних служб за місцем проживання 
  • Мобільні бригади з реагування на домашнє насильство (через гарячу лінію 15-47).

Також у більшості регіонів працюють притулки (шелтери) та кризові кімнати, де можна перебувати конфіденційно й безоплатно. Але адреси таких місць завжди конфіденційні. Це робиться для безпеки жінок та дітей. З пошуком шелтерів допоможуть фахівці за телефонами вище. Також експерти скоординують всі наступні кроки, проконсультують та дадуть поради.

Чому жінки бояться звертатися по допомогу

Навіть коли небезпека очевидна, звернення до поліції чи соціальних служб здається для багатьох страшним кроком. Найпоширеніші причини:

  • страх помсти кривдника;
  • відсутність фінансової незалежності;
  • сором або тиск суспільних норм;
  • відсутність віри, що хтось поможе;
  • діти, за яких доводиться переживати подвійно.

«Часто для жінок це як слабкість — визнати, що є якесь насильство. По-друге, осуд людей можливий. Ну і дуже часто аб’юзери і насильники розказують жінкам, що вона сама винна в тому, що так відбувається. І дуже часто жінки це вірять», — пояснила координаторка Центру ментального здоровʼя Олена Кучинська.

Однак з повідомлення чи дзвінка може початися шлях до безпеки. Це важкий, але необхідний крок.

Як проявляється насильство під час війни

Станом на 1 жовтня 2025 року в Україні було зареєстровано 90 288 звернень щодо домашнього насильства. З них 70 543 — від жінок, свідчать дані Національної соціальної сервісної служби.

Водночас, за оцінками експертів, кількість незареєстрованих злочинів може бути у рази більшою.

Це не просто сварка: що робити і куди звертатися, якщо ви стикнулися з домашнім насильством

Повномасштабне вторгнення лише загострило ситуацію в Україні. Деякі жінки стають економічно залежні через втрату роботи чи переїзд, інші — переживають травматизацію після обстрілів, переїзду з окупованих територій тощо. Так у кривдників з’являються додаткові аргументи для контролю і тиску: «не можна розходитись, поки війна» або «тобі немає куди йти» тощо.

Чому важливо говорити про насильство не лише 16 днів у році

Тема домашнього насильства досі залишається табуйованою, однак якщо не говорити про проблему, вона не зникає — давно відома аксіома. Замовчування навпаки ізолює жінок. 

Інформація, історії, поради та суспільна увага можуть стати тією «ниткою», що допоможе комусь почати шлях до безпеки.

Кожна розмова, кожен матеріал, кожна небайдужість — це шанс для жінки повернути собі життя.

Читати також: Мовчання не захищає: як розпізнати домашнє насильство

Завантажити ще...