Ілюстративне фото: Rojan Maharjan/Unplash
Ілюстративне фото: Rojan Maharjan/Unplash
Черлідинг часто сприймають як танці з помпонами або яскраве шоу для підтримки спортивних команд. Насправді це повноцінний спорт, який поєднує акробатику, силу, витривалість і командну дисципліну.
В Україні черлідинг офіційно визнали видом спорту у 2004 році. Відтоді щороку проводяться чемпіонати та кубки України, а національна збірна регулярно бере участь у міжнародних змаганнях і виборює медалі світових першостей. На рахунку спортсменів національної збірної України вже 10 медалей світових чемпіонатів, серед них п’ять золотих.
Про те, як виглядає сучасний черлідинг, як він розвивається в Одесі та чому спорт став особливо важливим під час війни, «Море Людей» розповіла багаторазова призерка українського та міжнародного чемпіонатів Юлія Модіна. Нині вона тренерка з черлідингу та суддя з цього виду спорту.
Черлідинг — це не лише танці з помпонами
Для мене стало зрозуміло, що черлідинг серйозний і важкий спорт, коли я почала працювати тренером. Тобто не тільки виступати у ролі черлідерки, а й тренувати дітей, розбирати правила цього спорту.
Я починала з художньої гімнастики. А черлідинг спершу був, як група підтримки спортивних команд, більше як шоу.
Зараз ми кажемо: це спорт, це не танці.
Бо черлідинг включає дуже сильну спортивну підготовку: у нас є акробатика, вся база гімнастики і, звісно, танцювальна частина.
В Україні американський черлідинг непопулярний
Черлідинг зародився в Америці. Взагалі є два напрямки: чер і чер-данс.
- Чер — це як в американських фільмах: багато акробатики, станти, піраміди, кричалки, підтримки.
- А ми більше виступаємо по дансу — це танцювальний черлідинг. Він трохи інший, але і те, і те має місце. В Україні не дуже багато команд, які працюють в чері, але вони теж є.
Чер-данс, в якому я працюю, ділиться на напрямки. У нас є номінація jazz dance — може бути соло, дуети та команди. Jazz — це суміш сучасної хореографії, балетної техніки й естетичної гімнастики.
Також є категорії танців з помпонами: Freestyle pom, Cheer Dance. Вони відрізняються тим, що там різні набори акробатичних елементів. Це вже більш різкі, чіткі і швидкі види черлідингу, з максимальною підготовкою дитини. Повинні бути високі стрибки, чіткі повороти, жорсткі лінії. Також є напрямок Urban cheer dance (хіп-хоп)— це вуличний стиль, більш вільний.
«Вау-фактори» і сила синхрону
Мені здається всіх дивують оці «вау фактори» — коли команда робить чи щось дуже емоційне, чи якийсь акробатичний елемент або класний синхрон. Це ж командний вид спорту, це синхронні чіткі рухи.
Ми повинні заводити натовп.
Багато людей любить акробатичні цікаві елементи, а я (як тренер) кайфую від піруетів. Коли 20 людей роблять їх синхронно.
Міжнародні змагання: як виступає Україна
Я думаю, що українським командам нескладно бути помітними на міжнародному рівні. Наші спортсмени дуже сильні і нам всюди раді. Також вони показують високий рівень підготовки. Ми бачимо, як українські дівчата на чемпіонатах Європи і світу виборюють призові місця. Звісно треба працювати, зарекомендувати себе, вийти на рівень — але потенціал у нас дуже високий.
У нас багато команд, класна конкуренція. А от залів у нас дуже мало, класних залів. Кожен знаходить місце для своєї команди, але умови — це питання. Не завжди умови такі, як нам би хотілось і могло б бути. Багато залів наразі дуже холодні, без опалення. Дуже хотілось би, щоб ми мали змогу займатись в класних нових, спеціально підготовлених приміщеннях.
Ще одна проблема — блекаути. Під час відключень нас тримає позитив. Якби не гумор, я не знаю, що б з нами було. Був місяць, коли ми жодного разу не застали світло в залі. Мабуть воно було, але не тоді, коли ми тренувалися. Насправді картина так собі, бо якщо кожне тренування під ліхтарями, це впливає на продуктивність і на настрій. Все йде, все є, але сонно. Довелося запастись ліхтарями і так рятуватися у цій ситуації.
Повномасштабна війна змінила ставлення до спорту
На початку війни, як у всіх мабуть, була якась суцільна депресія. Ми не знали, що робити, здавалось, що все закінчилося і нічого не відновити.
Але ми на позитиві, багато, хто не виїжджав, хтось повертався. Життя продовжується. У нас немає вихідних, канікул. І це не тому, що я суворий тренер, а тому, що діти не хочуть. Всі хочуть займатись, бо сидіти вдома — можна з глузду зʼїхати.
Війна дала ще більше бажання і прагнення рухатись вперед і домагатись поставленої мети. Ми раніше все приймали, як належне, але потім дуже сильно відчули: всі змагання, все просто встало на «стоп». Коли втрачаєш те, чим ти жив і те, що любив, то настільки цінуєш це, коли воно до тебе повертається. Це перевертає всередині свідомість. Це відчуття всієї моєї команди, всіх хто повернувся або прийшов до мене. Це наша віддушина.
Чому робота тренером лікує
Я люблю спорт. Я справді дуже люблю те, що я роблю, мене це надихає. Найулюбленіше — ставити постановки, щось нове. Буває немає настрою, втомилась, стрес, але коли я ставлю нову програму, то для мене це як ковток свіжого повітря. Як-то кажуть робота лікує. Справді, моя робота мене лікує.
Хочу побачити черлідинг через пʼять років масштабним, великим, багатогранним. Ну і просто хочу бачити щасливих людей, перемоги і багато змагань по всьому світу. І звісно, хочеться якості.
Матеріал підготувала Валерія Шліхар (студентська практика)
Читати також: Зимова Олімпіада 2026: як виступила збірна України у перші змагальні дні