Це ж було вже. Пояснюємо, чому штрафи для таксистів за російську мову не нововведення

У Харкові таксист відмовився обслуговувати пасажирку українською. Тепер його можуть оштрафувати — і це не нове правило, а норма закону, яка діє в Україні вже кілька років. Детальніше про інцидент і штрафи — у короткому матеріалі.

Нещодавно у мережі оприлюднили відео, на якому таксист у грубій зневажливій формі відмовився обслуговувати пасажирку українською мовою. Він також відмовився вимикати російську музику і повторював пропагандистські тези про «утиски прав російськомовних». 

Інцидент трапився у Харкові. На нього вже відреагувала уповноважена із захисту державної мови Олена Івановська. Вона заявила, що водій зіткнеться з покаранням. 

«Я ухвалила рішення про початок заходів державного контролю. Паралельно ми готуємо звернення до Нацполіції та СБУ щодо необхідності застосування належних заходів з їхнього боку», — розповіла мовна омбудсменка.

Івановська пояснила, що чоловік порушив вимоги статті 36 закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної». Згідно з актом, послуги у сфері транспорту в Україні надаються державною мовою: «Мовою обслуговування пасажирів у транспорті є державна мова. На прохання пасажира його індивідуальне обслуговування може здійснюватися іншою мовою, прийнятною для сторін».

«Кодексом України про адміністративні правопорушення  безпосереднім порушникам мовного закону в частині застосування державної мови у сфері обслуговування споживачів передбачено адміністративне стягнення у вигляді накладення штрафу у розмірі від 200 до 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. На сьогодні ця сума становить 3400-5100 грн», — зазначила мовна омбудсменка.

Вона також звернулася до служби таксі із закликом ретельно перевіряти водіїв на знання державної мови і уважно ставитися до скарг пасажирів.

Однак звертатися пасажири можуть не тільки безпосередньо у службу таксі. Повідомити про порушення мовного закону можна через електронну форму.

Тож ситуація зі штрафами не нововведення. Вони передбачені законодавством і стосуються й інших сфер: освіти, науки, культури, книговидання, користувацьких інтерфейсів комп’ютерних програм та вебсайтів, публічних заходів, технічної і проєктної документації, реклами, охорони здоров’я, спорту тощо.