Туркменські ювелірні скарби ожили онлайн в Одесі: чому це важливо

У музеї Блещунова в Одесі оцифрували 32 унікальні ювелірні прикраси XIX–XX століття. Ще кілька років тому їх майже неможливо було просканувати, але завдяки сучасним технологіям та індивідуальному підходу все вдалося. Онлайн-каталог відкриває доступ до унікальної спадщини.

Про важливий проєкт, що реалізували в Одесі — у матеріалі «Море Людей».

Ювелірна спадщина у 3D: як це зробили в Одесі

В Одесі зацифрували ювелірні шедеври туркменської спадщини XIX та XX століття. Прикраси зберігаються в музеї особистих колекцій імені Блещунова.

Ще кілька років тому вироби майже неможливо було просканувати. Тепер це вдалося зробити завдяки новітній Ґауссовій бризковій візуалізації. Команда громадської організації «Піксельовані реальності» у партнерстві з музеєм створила онлайн-каталог з 32 унікальних предметів традиційного жіночого вбрання та ритуального побуту: дитячі амулети, нашивні і підвісні обрядові прикраси, обов’язкові для повсякденного використання обереги. Частина з них вийшла з використання ще на початку минулого століття. 

«Одеські музеї активно цифровізують свої колекції, щоб зробити їх більш доступними для людей в тяжкий момент. Такі онлайн-каталоги дозволяють українським та європейським дослідникам відкривати для себе унікальні зібрання, включати українську спадщину у свої роботи, виставки й посилювати міжнародну співпрацю та підтримку нашої культурної сфери. Конкретно ця колекція ляже в основу нової європейської методики збереження предметів з блискучими та прозорими поверхнями, які раніше не піддавалися скануванню», — розповіла голова громадської організації «Піксельовані Реальності» Яна Бойцова.

Туркменська спадщина: що за колекція

Колекція охоплює широкий спектр декоративних форм і ювелірних технік: від крихітних дитячих амулетів розміром у 2 см до рухливих весільних прикрас завдовжки понад 50 см з багатьма підвісками та декоративними елементами. У туркменському традиційному костюмі ці речі виконували не лише естетичну, а й сакрально-захисну функцію — були важливим елементом племінних обрядів.

Предмети виготовлені зі срібла, мідних сплавів та оздоблені сердоліком, бірюзою і кольоровим склом. Поверхня переважної більшості виробів вкрита гравійованим і прорізним орнаментом, а великі за розміром прикраси складаються з численних рухомих елементів. 

Серед доступних моделей:

• Гульяка (туркм. – gülẏaka, квітка на комірі) — повсякденна прикраса туркменських жінок, а з початку XX століття — і дівчат. За походженням вона належить до давнього солярного культу. Є символом доброзичливості та щастя. Протягом століть була традиційним оберегом західних і північних йомудських племен, у першій половині XX століття розповсюдилася по всій території Туркменістану. 

• Чанга  (туркм. – çanga) — весільна і святкова жіноча прикраса, що слугує застібкою халату «чабит» (çabyt). Вона нашивається на широкі смуги тканини разом зі штампованими бляшками «чапраз» (çapraz), які рядами сходять до неї.

• Білезік (турк. – bilezik, браслет) — традиційна повсякденна прикраса-оберіг жінок різного віку всіх туркменських племен. Браслети завжди були парними, по одному на кожній руці. Мали від одного до восьми рядів, найбільші доходили до ліктя й імітували наручні обладунків. Кожна пара виготовлялася на замовлення під певний розмір зап’ястя.

x

• Гупба (туркм. – gupba, купол) — перша, найбільш розповсюджена, прикраса туркменської дівчинки, яку вона носила до весілля. Її пришивали як навершя шапочки тахья (tahýa). Має форму маленького куполу з трубочкою для пір’я сови, пугача або сокола, які виконували роль оберега. Порожня трубочка означала, що дівчина засватана.

x

• Аппаси (туркм. – appasy) — прикраси-обереги у вигляді бляшок краплеподібної форми, які використовувалися  в особливо святкові дні представницями всіх туркменських племен. Пластини нашивали на традиційну сукню кетені (keteni) окремо одна від одної за спеціальною схемою на кшталт луски.  

x

• Ґудзик з монети  — виготовлений з іранської монети 50 динарів Насер ад-Діна Шаха Каджара (1831 – 1896), яка карбувалася Іраном і Австрією в період 1876 – 1888 років.

x

• Тумар (туркм. – tumar) — амулет-підвіска, футляр для зберігання заклинань, магічних трав та заговорених природних матеріалів. З приходом ісламу всередину почали вкладати скручений папірець з висловами із Корану. Тумар належить до перших оберегів дитини, в подальшому його використовували незалежно від віку.

x

• Амулет дитячий — був зроблений з монети 1 тенга Хорезму, яку було викарбовано у 1888 році в період правління Мохаммада Рахим-хана ІІ (1864-1910).

x

• Більше моделей можна знайти тут. 

Через декоративність і тонку техніку виконання зацифрувати їх було складно — відблиски на металі, прозорі вставки,  рухомі підвіски і ланцюжки ставлять високі технічні вимоги до процесу сканування. Для кожної категорії прикрас доводилося вигадувати власні методики.

Колекція прикрас музею Блещунова: навіщо зацифрували

Для наукової роботи це відкриває нові можливості: предмети більше не обмежені вивченням лише у музейних залах, а стають доступними онлайн — студентам, реставраторам і науковцям по всьому світу.

Також цифровізація унікальної туркменської спадщини підсилює міжнародну колаборацію — створені 3D-моделі будуть використані у проєкті XRculture, який спрямований на збереження та популяризацію європейської культурної спадщини. 

Крім цього, проєкт демонструє роль українських музеїв у глобальному тренді, коли культурна спадщина зберігається не лише у фізичній, а й у цифровій формі, що відповідає європейським і світовим стандартам цифрової трансформації культурного сектору.

Проєкт здійснено за підтримки програми House of Europe, що профінансувала €19 000 на технічне оснащення та навчання.