До Дня сміху розповідаємо, як розвивався український гумор та сатира, які протягом століть були інструментом соціальної критики та самоідентифікації. Сьогодні український гумор має зовсім іншу форму, але зберіг свою глибину: вміння висміювати вади та критично оцінювати суспільство.
Перша українська сатира
Вже на початку XVII століття Іван Вишенський, православний письменник і сатирик, висміював несправедливість у суспільстві. У своїх творах він викривав багатіїв і владоможців, які збагачувалися за рахунок простого народу, а також висміював лицемірність духовенства.
Він описував єпископів як «черевопасних пастирів», акцентував на їхній ненаситності та любові до розкоші: «Пиво трояковиборне варите і вливаєте у прірву ненаситного черева».
Куди ж без «Енеїди»?
У 1798 році Іван Котляревський створив «Енеїду» — перший твір, написаний живою українською мовою. Його гумористична поема, що пародіює класичний епос, стала основою нової української літератури. Вона висміювала суспільні порядки, жадібність, корупцію та людські вади.
«Еней з Дідоною возились,
Як з оселедцем сірий кіт;
Ганяли, бігали, казились,
Аж лився деколи і піт».
Філософія з почуттям гумору
У XVIII столітті Григорій Сковорода не просто писав мудрі тексти — він робив це з гумором. Його байки висміювали жадібність, дурість і бездумне прагнення до багатства. Він використовував алегорії та іронію, щоб показати недоліки людей і суспільства.
Дотепні вірші про буденне
Степан Руданський у ХІХ столітті став відомим завдяки своїм “співомовкам” — коротким гумористичним віршам, які яскраво висміювали людські слабкості та побутові ситуації. Його сатира була простою та влучною, а герої цих творів — звичайні люди, що потрапляють у смішні ситуації через власну дурість чи обставини.
«Плачте, плачте, дурні очи!
Щоб повилізали!..
Бачили ж ви препогані,
Що то купували!..»
Репресовані фейлетони
Остап Вишня писав гуморески та фейлетони. Він умів побачити смішне в повсякденному житті, розкриваючи особливості людської натури через спостереження та іронічні зауваження.
«Все життя гумористом! Господи! Збожеволіти можна від суму!».
У 1933 році його заарештували за сфабрикованою справою та засудили до розстрілу, який згодом замінили на 10 років ув’язнення. Вишня провів у таборах понад десятиліття, повернувшись до літератури лише після реабілітації у 1943 році. Попри переслідування, він не втратив почуття гумору та продовжив писати.
Від байок до стендапу: як змінився український гумор
Сьогодні український гумор еволюціонував до мемів та стендапів. Він не лише розважає, а й допомагає осмислювати дійсність, критикувати владу та суспільні вади, долати страх і об’єднувати людей у складні часи.
Український гумор еволюціонував від класичних літературних творів до сучасних стендапів, але все ще зберіг самобутність.