В Україні суд поділив ембріони між вдовою та батьками померлого: все про справу і чому вона знакова

Суд у Дніпрі ухвалив безпрецедентне рішення: шість кріоембріонів, створених подружжям Кузьменків під час лікування безпліддя, поділили між вдовою та батьками померлого чоловіка. Рішення привернуло увагу юристів, репродуктологів і громадськості, адже воно створює небезпечний прецедент. Все тому, що в Україні відсутнє чітке законодавче регулювання. Міжнародного консенсусу щодо питання посмертного використання ембріонів також немає.

Про резонансну справу, законодавчі проблеми, а також думки юристів та репродуктологів — зібрали у матеріалі «Море Людей».

Р.S. У кінці розповіли про цікаві прецеденти в інших країнах. Також зібрали коментарі з соцмереж.

Справа Кузьменків: деталі

Ще у вересні 2025 року Центральний районний суд Дніпра ухвалив безпрецедентне для України рішення: шість кріоембріонів, які подружжя створило під час лікування безпліддя, поділили між вдовою і батьками померлого чоловіка.

Йдеться про справу Олександра та Анастасії Кузьменків. Подружжя лікувалося від безпліддя і погодилося на екстракорпоральне запліднення. Для цього лікарі допомогли їм отримати шість ембріонів. Однак Олександр помер до того, як здійснили процедуру.

x

Невдовзі після похорону батьки Олександра — Володимир і Тетяна — почали наполягати, щоб невістка якнайшвидше переносила ембріони та народжувала онуків.

Як розповідала Анастасія Кузьменко, після трагедії вона не могла думати про це. Жінка тяжко переживала смерть коханого, була виснажена, приймала ліки.

Однак батьки померлого не хотіли чекати й запропонували їй погодитися на сурогатне материнство — жінка знову відмовила. Тоді вони звернулися до суду, щоб забрати кріоконсервовані ембріони.

Ембріони — батькам: рішення суду у Дніпрі

Після довгого розгляду позов батьків померлого задовольнили (частково), поділивши ембріони між ними і вдовою. Як йдеться у рішенні судді Сергія Єдаменка, ембріони жінки прирівняли до майнового права, подібно до репродуктивних клітин, які можуть бути предметом заповіту. У поясненні також вказано, що від спадку на майно жінка добровільно відмовилася.

x

Суддя також зазначив, що поки питання регулювання статусу ембріонів в Україні відсутнє законодавчо. Водночас у січні 2025 року Кабінетом міністрів України було ухвалено постанову, яка визначає коло осіб, що можуть розпоряджатись репродуктивними клітинами після смерті особи. Серед них: другий з подружжя, а також люди, які жили з померлим однією сім`єю. Саме це, як вказано, не дозволило задовольнити позов повністю.

«Керуючись принципом справедливості, з метою забезпечення рівності та збалансованості прав та законних інтересів позивачів як єдиних спадкоємців після смерті сина, обґрунтованим та законним буде задоволення позовної заяви частково, а саме в частині кількості кріоконсервованих ембріонів, які надаються позивачам для штучного запліднення», — йдеться у вироку.

x

Суддя також наголосив, що літня пара може скористатися сурогатним материнством, а народжених дітей зареєструвати як власних.

Захист жінки наполягав, що ембріон — це клітини двох людей, тож у спадок до родичів переходити не може, бо це не речі. Тепер Анастасія планує оскаржувати рішення у вищих судових інстанціях. Каже, що готова дійти навіть до Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ).

«Ми як в якомусь Середньовіччі, де хтось може вирішити, коли тобі народжувати, коли тобі бачитися з дитиною чи взагалі не бачитися. Лише тому, що вони так захотіли», — прокоментувала ситуацію Анастасія Кузьменко в інтерв’ю ТСН.

Поки триватимуть судові розгляди, ембріони лишатимуться на зберіганні в одній з репродуктивних клінік.

Що кажуть юристи?

До резонансної справи була прикута увага громадськості, а також багатьох юристів та репродуктологів. Річ у тім, що через відсутність законодавчого врегулювання, вона може створити прецедент. Тобто за аналогією до цього рішення в інших сім’ях родичі через суд теж зможуть претендувати на генетичний матеріал.

Суд фактично заповнив законодавчу прогалину щодо регулювання статусу ембріонів через аналогію закону. Однак така аналогія доволі сумнівна, каже адвокатка Юлія Дузь. 

«Ембріон — це якісно інша категорія, ніж репродуктивна клітина. До того ж в українському законодавстві є визначення ембріона — це зародок людини на етапі розвитку до восьми тижнів. Тож із досить високим відсотком впевненості можу стверджувати, що наступні інстанції визнають таку аналогію неправомірною», — каже адвокатка.

x

Вона також зазначила, що у своєму рішенні суд спирається на правничі думки та судові практики інших країн. За основу взяли наукову позицію про те, що ембріон є обʼєктом цивільних прав і навели приклади зі США та Канади, де ембріони визнавалися власністю та предметом судових спорів. Однак у Франції, Німеччині та Великій Британії ембріони не можуть бути обʼєктом майнових прав і не успадковуються.

«На моє глибоке переконання, суд вийшов за межі своєї компетентності, вирішивши самовільно змінити курс України. Суд пішов шляхом американсько-канадської доктрини й таким чином віддалив нас від тих європейських цінностей, які є для нас ближчими», — додала Юлія Гузь.

Ще одну колізію помітили у Центрі прав людини ZMINA. Суддя, аргументуючи рішення, наголосив, що батьки померлого нібито можуть скористатися сурогатним материнством, а народжених зареєструвати як власних дітей. Однак в Україні заборонене сурогатне материнство за соціальним принципом.

«Питання сурогатного материнства регулює низка документів, серед яких закони, Сімейний й Цивільний кодекси та наказ МОН, але процедуру можуть робити лише ті люди, які мають для цього медичні показання, чим бажання батьків загиблого не є», — кажуть у ZMINA.

Це підтверджують і правниці з організації «Юрфем»: лише зареєстроване за законом подружжя може скористатися сурогатним материнством (стаття 123 Сімейного кодексу). 

Що кажуть медики?

Ембріологиня Ольга Малюта каже, що ця справа взагалі не повинна була потрапити до суду. Відповідно до нормативних актів, які стосуються допоміжних репродуктивних технологій, ембріони належать тільки партнерам, тобто тим, у кого були взяті генетичні матеріали. Генетична спорідненість з власниками не дає права на те, щоб ними володіти, розповіла вона «BBC Україна».

x

«Будь-яка репродуктивна клініка не піде на те, щоб займатися сурогатним материнством, про яке кажуть батьки покійного чоловіка. Навіть переміщення ембріонів з того місця, де вони зараз зберігаються, в інше місце може відбутися лише на підставі нотаріального документа, підписаного власником цього біоматеріалу. Тобто рішення суду є, але що з ним робити — невідомо», — наголосила фахівчиня у галузі ембріології.

Спадкоємність ембріонів: законопроєкти у Раді

У Верховній Раді вже є проєкт закону, який має врегулювати проблему спадкоємності ембріонів. Йдеться про урядовий документ №13683, який зареєстрували наприкінці серпня 2025 року. Він визначає основні поняття та механізми, зокрема щодо використання замороженого репродуктивного матеріалу, донації репродуктивних клітин та замінного материнства та інших способів лікування безпліддя.

Пропонується затвердити, що власниками ембріона є подружжя, а у випадку смерті одного з них — другий з пари, але має бути заява на розпорядження репродуктивними клітинами від другого з подружжя. Тобто система така — обоє повинні будуть написати таку заяву перед початком процедури, щоб у випадку непередбачуваних обставин, інший мав змогу розпоряджатися ембріонами.

Документ містить низку інших норм, які мають комплексно унормувати репродуктивні технології в Україні. Частину з них критикують репродуктологи за правозахисники (але це тема для окремого матеріалу).

На тлі суспільного резонансу у Раді зареєстрували також альтернативний документ — №13683-1. Ініціатором виступив Олександр Дануца («Слуга народу»).

Щодо правовласності на ембріони, то тут без особливих змін. Що пропонується:

• кріоконсервовані ембріони належать подружжю;
• у випадках смерті чи визнання недієздатним подружжя (чи одного із подружжя), а також у випадку припинення шлюбу — використання кріоконсервованих ембріонів забороняється, якщо не існує письмово оформленого розпорядження (заповіту), а у випадку припинення шлюбу – спільної заяви щодо подальшого їх використання.

Посмертна репродукція: яка ситуація в інших країнах

Практика посмертної репродукції заборонена в таких країнах як Італія, Швеція, Швейцарія, Малайзія, Пакистан, Угорщина, Словенія та Франція. Однак бувають винятки, хоч і опосередковані. Так, у Франції у 2016 році вдові дозволили вивезти гамети померлого чоловіка в Іспанію. Там процедура легальна.

Посмертну репродукцію дозволяють США, Велика Британія, Японія, Чехія та деякі інші країни, але лише за письмовою згодою. В Австралії це також дозволено, але є додаткова умова — річний період очікування після смерті, щоб дати час заспокоїтися емоціям. Така ж система в Іспанії. 

Водночас Шрі-Ланка, Непал, Бутан та Бангладеш не мають жодних правил.

Та навіть у країнах, де діють закони про посмертне розмноження, більшість випадків стосуються чоловіка/дружини. Також найчастіше йдеться про використання гаметів, тобто сперми чи яйцеклітин, як у випадку з прецедентом у Франції.  

Кілька інших прикладів:

• Нью-Йорк, 2019 рік — Верховний суд Нью-Йорка дозволив батькам 21-річного військового курсанта, який загинув внаслідок нещасного випадку, використати його заморожену сперму для народження онука.
• Ізраїль, 2002 рік — батьки 19-річного солдата, який загинув у Газі, отримали законний дозвіл на використання сперми свого сина для народження дитини через сурогатну матір.
• Індія, 2018 рік — 48-річна жінка з міста Пуне на заході Індії отримала онуків-близнюків завдяки сурогатному материнству, використовуючи сперму свого 27-річного сина. Він помер від раку мозку в Німеччині. Син був неодружений і дозволив своїй матері та сестрі використовувати його сперму після смерті. Лікарня в Німеччині передала їм його зразок.

Щодо ембріонів, то тут ситуація складніша. У таких країнах як Франція, Німеччина та Велика Британія, як вже було зазначено, вони не успадковуються. 

Однак є у міжнародній судовій практиці й прецеденти. Чи не найвідоміший у світі випадок стався у США у 1992 році — справа Davis v. Davis. США. Подружжя Джуніор Льюїс Девіс та Мері Сью Девіс у штаті Теннессі пройшли процедуру екстракорпорального запліднення (ЕКЗ). Сім ембріонів були заморожені. Згодом пара розійшлася, але Мері Сью захотіла використовувати ембріони для народження дитини. Джуніор відмовився від батьківства.

Суд першої інстанції став на бік жінки, але апеляційний суд змінив рішення. Було постановлено, що право людини не ставати батьком/матір’ю переважає над правом використовувати ембріони. Рішення і досі використовується в американській судовій практиці.