Вʼячеслав Кащенко до повномасштабного працював у сфері IT, розвивав стартапи та навчався бути вчителем практик усвідомленості й медитації. Війна у XXI столітті здавалася йому безглуздою, тож спершу він займався волонтерством – донатив та допомагав друзям, які пішли захищати країну. Але з часом прийняв рішення також долучитися до ЗСУ.
Про свій шлях від цивільного життя до війни, мотивацію та труднощі, з якими стикається під час служби Вʼячеслав Кащенко розповів «Морю людей».
Від IT-сфери до аеророзвідки
«Час від часу думка приходила (щоб піти на службу – ред.), але рішення не було. Мені здається, я просто не був готовий до цього. І, звісно, спрацював якийсь страх. В якийсь момент відчув, що готовий, що в мене, в принципі, є багато здібностей і навичок, які можуть бути корисними. Потрапив до рекрут-центру, там пройшов всі процедури, пов’язані з ВЛК, РТЦК тощо. І саме там обрав для себе професію пілота», – розповідає В’ячеслав.
Зараз він воює у складі Третьої окремої штурмової бригади. Його позивний – «Кайф». Каже, що на полі бою він не має прямого контакту з ворогом, але допомагає артилерії нищити позиції окупантів: коригує удари, проводить дорозвідку, знаходить техніку та живу силу противника.
«Все своє життя граю в PlayStation і маю досвід управління геймпадом. Тому мені здалося, що аеророзвідка — саме для мене. Дуже подобається літати. Ми круто впливаємо на те, що відбувається: знаходимо ворога, відпрацьовуємо по ньому. І кльово бачити дуже потужні результати своєї роботи», – ділиться військовий.
Найважче – втрачати побратимів
Попри відносну дистанційність його роботи від лінії фронту, В’ячеслав визнає: найважче – втрачати побратимів.
«Коли це трапилося вперше, було насправді дуже важко це проживати, переживати, миритися з цим. І від цих новин тільки зростає… ну, якась злість чи агресія на ворога. Усвідомлюєш рівень небезпеки цієї роботи, але все ж таки потрібно залишатися з холодним розумом – це праця дуже ризикова. Не можна дозволяти страху брати гору над собою, тому що коли страх перемагає — це дуже проблемна історія», – каже він.
Війна як ринок професій
Військовий зазначає, що армія сьогодні нагадує ринок праці: кожен може знайти ту спеціальність, де буде максимально ефективним. Саме тому він радить усім, хто думає про службу, шукати те, що пасуватиме найбільше.
«Будь-яка професія, яка допомагає загальній картині боротися з ворогом, має право на існування. Тобто неважливо… Багато людей займаються забезпеченням, працюють у тилу, але вони також є важливою частиною цієї великої картини. Війна — якщо прибрати драму, в сухому залишку це просто праця», – наголошує він.
Вʼячеслав також підкреслює важливість підтримки, яку отримує від людей навколо. Війна, на думку Кащенка, змусила суспільство змінитись і стати сильнішим.
«Мотивують люди, які завжди поруч, які питають, як ти, як справи, що потрібно. Ми отримали потужний досвід, який не може зникнути. Зараз я відчуваю себе дуже корисним у цій справі. Я знайшов тут самореалізацію», — зазначає він.
Життя після перемоги
Після перемоги В’ячеслав бачить своє майбутнє далеко від офісної роботи. Переосмислення, яке принесла війна, змусило його змінити погляди на життя.
«Звісно, що в мене є мрії про цивільне життя, про сім’ю, про подорожі, про те, щоб просто насолоджуватися. Хочеться займатися тим, де я буду корисним, де приноситиму користь не тільки собі або комусь, хто заробляє гроші, а й країні, суспільству, нашій нації», – підсумовує військовий.
«Кайф» продовжує свою службу, обираючи шлях, який, на його думку, є найбільш ефективним для боротьби з ворогом і допомоги Україні в ці складні часи.
Матеріал створено за підтримки фонду European Endowment for Democracy (EED)
Повне інтерв’ю з військовим Вʼячеславом Кащенком дивіться на Ютуб-каналі «Море людей».
Читати також: «Ми думали, що гранти — це крінж»: історія веганського кафе Wild Sandwich