Від соліста рок-гурту до командира взводу: історія воїна з позивним «Шум»

Денис «Шум, командир взводу забезпечення 36-ї бригади морської піхоти. Фото: Море Людей

Денис «Шум, командир взводу забезпечення 36-ї бригади морської піхоти. Фото: Море Людей
До війни Денис грав у гурті й працював дизайнером, а сьогодні воює на Донеччині. Його шлях у війську почався після запорізького контрнаступу — тоді він вирішив, що має бути поруч із побратимами. Став пілотом дронів, пройшов Херсонський та Харківський напрямок, нині командує взводом забезпечення. Для нього ця війна — за людей і за життя в Україні, поруч із рідними.
Шумоторіка, дизайн, військо: спогади воїна 36-ої бригади морської піхоти
До повномасштабного вторгнення рф Денис був графічним дизайнером та грав у інді-гурті. До лав ЗСУ він вирішив долучитися після невдалого запорізького контрнаступу.
«Вирішив, що без мене не впораються хлопці, і пішов у військкомат. [Спочатку думав], що воно все швидко мало б закінчитися, і це все якесь непорозуміння. Але потім прийшло усвідомлення, що це, швидше за все, надовго буде, і треба моя допомога. Я маю бути тут», — каже Денис.
Після військового вишколу він потрапив у 36-ту бригаду морської піхоти — став пілотом дронів. Займався розвідкою, коригуванням артилерії. Захисник отримав позивний «Шум»: «В мене гурт був, він і зараз є. “Шумоторіка” — звідси і позивний».
Денису дуже запам’яталися перші обстріли: прилітали міномети, артилерія. Захисники тоді стояли у селищі Тягинка Херсонської області — навпроти Кринок. Звідти здійснювали вильоти дронами і коригували нашу артилерію. Жили в підвалі 2х2 метри жили четверо воїнів одночасно. Спали на картоплі та на полицях для консервації. Денис каже, що до всього звикаєш і з часом починаєш ставитися до цього просто як до буденної роботи.
Пізніше він літав дронами на Каховку. Пройшов також Харківський напрямок: Вовчанськ, Вовчанські хутори.
«Поряд з нами заїхали хлопці — міномет. Збоку від нас був міномет і перед нами був міномет. І, грубо кажучи, три міномети працювали з одного квадрату. Ну і ворог вирішив дізнатися, хто там, що там працює. Поряд з нами одна хата згоріла, потім друга згоріла, але ми молилися на те, що нас не викрили, що антену не бачать, те, що ми літаємо, теж не бачать. Але побачили в результаті. Буквально 50 м до посадки прилетів скид. Було страшно, чесно кажучи, але холодний розум, мабуть, збирає. Ти просто починаєш думати раціонально, ну я починаю думати раціонально. Я був старшим екіпажу, і я кажу: “ти — робиш те, ти — робиш те, тобі страшно — посидь відпочинь, подумай про хороше”. Коли все всі при роботі, воно якось легше думається. Втрат не було і цим я пишаюся», — розповідає «Шум».
«Це війна за людей»: історія морпіха «Шума»
Нині Денис воює на Донеччині — відповідає за життя та забезпечення побратимів на посаді командира взводу забезпечення. Каже, що його мотивують побратими та їхні історії, адже кожен із них бореться за щось дуже особисте. Армія, на думку захисника, це маленька країна, де важлива будь-яка професія: від оператора до екскаваторника, водія, кухаря тощо.

«Тут [у війську] завжди можна бути корисним. Але якщо ти розумієш, що, можливо, морально важко чи якісь ідеологічні моменти в тебе всередині є, то донать, допомагай. Не можеш донати — йди у вільний від роботи час і збирай дрони, роби рекламу, підтримуй. Стань частиною цієї боротьби — щоб потім не сидіти і не думати, що втомився. Зроби щось для того, щоб це все закінчилося. І ми всі видихнемо, будемо жити своє щасливе найкраще життя», — закликав «Шум».
Для нього це війна за майбутнє. Він мріє про перемогу, щоб скоріше повернутися до дружини та собаки Тора, подорожувати світом, створювати музику й виховувати дітей. Але найголовніше — жити саме в Україні, серед людей, які йому близькі.
«Це війна за людей: за всіх, хто ось тут навколо ходить, хто там знаходиться, хто будь-як дотичний, або просто тут народився і вірив в це місце. Якщо не буде людей, то навіщо нам території, навіщо нам це все? Тому, мабуть, найважливіший момент в цьому — це люди. Особисто для мене це мої рідні, близькі, знайомі, сім’я моя. Я люблю Україну. Україна — це люди, а люди тут класні, мені подобаються люди», — каже воїн.