Віра Холодна: хто вона і чому на її честь названо площу (і не тільки) в Одесі

Зірка німого кіно, українська акторка Віра Холодна. Фото: Україна молода

Зірка німого кіно, українська акторка Віра Холодна. Фото: Україна молода
На її честь названа площа в Одесі, в пам’ять про творчість на Преображенській встановлено бронзову скульптуру. На Одеській кіностудії є меморіальна дошка Холодної, а на Малій Арнаутській можна побачити мурал з її портретом. Життя жінки супроводжувалося численними плітками, а версії смерті гідні шпигунських трилерів. Віра Холодна була не просто акторкою — вона стала епохальною постаттю свого часу, однією з перших українських кінозірок.
Про те, як акторка родом із Полтави стала королевою німого кіно, як підкорила Одесу і чому її смерть спровокувала справжні шпигунські теорії — в матеріалі «Моря людей».
Віра Левченко: з чого все почалося
Віра Холодна (дівоче прізвище Левченко) народилася у Полтаві 9 серпня (за іншими даними — 5 серпня) 1893 року. Її батько, Василь, належав до козацько-старшинського роду, який брав початок від ХVІІ століття.
Коли дівчинці було два роки, батьки переїхали до москви. Помер Вірин дід по матері, тож бабуся покликала до себе доньку з сім’єю.
Вже там майбутня акторка спочатку спробувала себе у танцях — вступила в балетне училище, але через рік полишили заняття. Бабуся-аристократка вважала, що це непристойно. Іронічно, що пізніше балериною таки стала молодша сестра Віри.
«Я росла без батька, Віра замінила мені його [батько помер, коли мама Віри була вагітна третьою донькою Софією]. Вона зайнялась моїм вихованням і, коли помітила, що я теж люблю сцену, люблю балет, допомогла вступити до балетної школи», — пригадувала потім Софія.

Віру віддали до приватної жіночої гімназії. З 11 років Віра також відвідувала гурток молодих артистів, брала уроки гри на сцені. У свої 17 на випускному познайомилася зі студентом-юристом Володимиром Холодним. Того ж року вони одружилися. Згодом у них з’явилася донька Євгенію, а ще пізніше подружжя вдочерило дівчинку Нону.
«Родина Холодних на той час була дуже відома в українських колах: один з братів Володимира, Олексій, був музичним критиком, інший, Микола — ботаніком, фізіологом та мікробіологом, чиє ім`я нині носить інститут ботаніки НАН України. Ще один брат, Григорій, теж був ученим, секретарем Українського видавничого товариства у Москві. Згодом переїхав до Києва, викладав у старших класах Другої української гімназії ім. Кирило-Мефодіївського братства, був головою «Просвіти» у Чернігові, працював в інституті Української Наукової Мови, згодом очолював його. У 1929 році був звинувачений у належності до Спілки Визволення України та засуджений до восьми років позбавлення волі, а після відбуття терміну – розстріляний», — розповідають в Українському інституті національної пам’яті.
Акторська кар’єра і переїзд в Одесу
Не менш цікавою особистістю був і сам Володимир Холодний. Він захоплювався автоперегонами: не раз брав у них участь, а також видавав першу в імперії спортивну газету «Авто».

У 1914 році його мобілізували. Ймовірно, саме тому, у пошуках заробітку, Віра звернулася до режисера Владислава Гардіна. Так вона отримала свою першу роль — няньки-італійки в екранізації «Анни Кареніної».
Уже за рік вона знімалася у 13 фільмах, а трохи згодом публіка настільки полюбила її, що люди цілеспрямовано йшли у кінотеатри, щоб подивитися на її гру. Так, на фільм за її участю «Життя за життя» людей записували в чергу на придбання квитків. В Харкові цю стрічку показували 12 днів поспіль — це вперше у вітчизняному кінематографі. Жінку запрошували до США та Німеччини, але вона відмовлялася.

У квітні 1918 року Холодна разом із трупою, з якою регулярно знімалася, переїхала до Одеси. Тут, крім кіно, вона багато виступала на естраді, давала комерційні концерти, відвідувала благодійні вечори й сама займалася благодійністю — збирала кошти на користь незаможних колег.

Подейкували, що у неї були закохані генерал-губернатор Одеси Гришин-Алмазов, Мішка Япончик та Олександр Вертинський. Останній навіть присвятив їй пісню «Ваші пальці пахнуть ладаном».
Смерть Віри Холодної: які є версії
Померла акторка несподівано — 16 лютого 1919 року. За офіційною версією вона за кілька днів згоріла від грипу-іспанки — багато одеситів щодня збиралися під вікнами будинку Папудова (там вона провела свої останні дні), сподіваючись на її одужання.
На втрату Холодної Вертинський відреагував романсом «Бал Господній».

Від епідемії тоді помирали мільйони людей, але смерть Холодної породила також багато чуток. За однією з версій, Віра мала роман із начальником штабу союзницьких військ Анрі Фрейденбергом і загітувала його вивести війська з Одеси. Французька група нібито дізналася про це і з наказу Фрейденберга акторку отруїли. Є версія, що Холодна задихнулася від запаху отруєних білих лілій, надісланих контррозвідкою.
Також є теорії, що її розстріляли революційні матроси як шпигунку, що акторку задушив через ревнощі її коханець — генерал Гришин-Алмазов. Дехто вірив, що Холодна інсценувала свою смерть, а сама втекла за кордон. Жодна з цих версій так і не отримала підтвердження. За дивним збігом обставин невдовзі одне за одним померли чоловік Віри Холодної та її мама.
Як більшовики намагалися стерти пам’ять про українську акторку
Поховали акторку в Одесі — на Першому Християнському кладовищі.
«Зі становленням комуністичного режиму титул “королеви екрана” обертається для Віри безсоромним паплюженням її пам’яті. Холодна стала символом буржуазного кінематографа, і її ім’я згадувалося переважно в негативному контексті. Стрічки з нею і далі можна було побачити, але тепер сеанси починалися з пояснення на кшталт: “Це зображення жалюгідного і марнославного буржуазного способу життя, де продається все: жінки, краса, любов”», — пише BBC.
Так, завдяки більшовикам була втрачена і її могила — у 1931 році на місці кладовища з’явився «Парк імені Ілліча». Також збереглося вкрай мало картин, у яких вона знялася за короткий період своєї кар’єри. З близько 50 фільмів, до нашого часу дійшло лише п’ять.
Читати також: 31 рік у радянських таборах. Хто такий Святослав Караванський і чому центральна вулиця Одеси носить його імʼя
Вже не Жукова: пояснюємо, чому вулицю перейменували і хто взагалі такий Іван Луценко