Все почалося в Одесі: як Довженко знайшов своє кіно

10 вересня — день народження Олександра Довженка. Режисер залишив слід не лише в українському, а й у світовому кінематографі. Проте його життя — це не тільки «Земля» чи «Зачарована Десна»: він був учителем, учасником визвольних рухів, графіком. Важливу роль у його становленні як кінорежисера відіграла Одеса — саме тут все почалося.

Про життя та творчість Довженка, а також про те, як він став справжньою зіркою в Одесі — в матеріалі «Море Людей»

УНР, Харків і ВАПЛІТЕ: з чого все починалося

Олександр Довженко народився 10 вересня 1894 року на Чернігівщині. Його рід Довженків мав давнє чумацьке коріння, але родина була незаможною та багатодітною. Більшість з 14 дітей померла у юному віці — до поважного віку дожили тільки він і сестра Поліна, розповіли в Українському інституті національної пам’яті.

x

У 1911 році Довженко вступив у Глухівський вчительський інститут, а за три роки поїхав у Хорошівське вище початкове училище на Житомирщині. там він викладав природознавство, гімнастику, географію, фізику, історію, малювання — все через брак працівників. 

«Загалом мрії у виборі майбутньої професії літали у сфері архітектури, живопису, мореплавства далекого плавання, розведення риб і учителювання», — згадував Довженко. 

У 1917 році він почав активно підтримувати революційний рух і перебрався до Києва. Там навчався у Київському комерційному інституті та Академії мистецтв, але нічого з цього так і не закінчив. Вже у 1918 році пішов добровольцем в Третій сердюцький полк Армії УНР — брав участь в придушення більшовицького повстання на заводі «Арсенал». Згодом у Житомирі його затримали чекісти, але йому пощастило уникнути страти. А вже на початку 1920-х працював у радянських диппредставництвах у Польщі та Німеччині. 

x

У 1922 році Довженко почав вивчати образотворче мистецтво у приватній мистецькій школі професора-експресіоніста Віллі Гекеля. Після цього поїхав до Харкова, де пробував побудувати кар’єру художника-графіка. І йому вдалося — він став знаним у Харкові карикатуристом та ілюстратором. Також співпрацював з мистецько-літературним об’єднанням «Гарт», а після його розформування, став співзасновником ВАПЛІТЕ разом з Миколою Хвильовим, Аркадієм Любченком, Миколою Яловим тощо. 

Довженко: як Одеса дала старт його кар’єрі у кіно

Олександр перебрався в Одесу у 1926 році. Його запросили працювати режисером на кіностудію з подачі Юрія Яновського (вони познайомилися ще у Харкові). Яновський був редактором Першої кінофабрики Всеукраїнського фотокіноуправління (ВУФКУ) — це одна з перших назв Одеської кіностудії.

x

Тут він почав роботу над своїм першим фільмом — скетч-комедією «Вася-реформатор» з оператором Йозефом Роною. Нині стрічка втрачена.

«Треба розуміти що Довженка попросили доробити цей фільм. Спочатку його знімав Фавст Лопатинський, але у процесі він пішов зі зйомок. Тому Довженко був незадоволений фільмом. До інших фільмів він ставиться ретельно, майже перфекціоністично», — розповів «Свідомі» керівник Одеської кіностудії Андрій Осіпов. 

Олександр Довженко пропрацював на кіностудії до 1929 року. Випустив ще низку стрічок, серед яких «Ягідка кохання» та «Сумка дипкур’єра». У цей час його впізнаваність стрімко росла — він став ледь не зіркою в Одесі. На той час місто переживало культурний бум — сюди приїздили художники й письменники. 

Довженко жив у найкращих апартаментах, був допущений у вищий світ того часу. Цікаво, що саме переїзд в Одесу став критичним моментом у його шлюбі з Варварою Криловою. Тут він навіть мав короткий роман із балериною Ідою Пензо. Зі своєю майбутньою дружиною Юлією Солнцевою він теж познайомився в Одесі (є версії, що вона була агенткою НКВД).

x

Загалом одеський період вважається найбезтурботнішим у творчому доробку Довженка. Саме в Одесі він розпочав розробку своєї трилогії «Звенигора», «Арсенал» і «Земля». 

Два перші навіть були зняті в одеський період, хоч за стрічку «Арсенал» Довженка критикували, мовляв, він пішов на поступки владі. Бувши учасником придушення більшовицького заколоту на заводі «Арсенал», він зняв глорифікаційне кіно про більшовиків-заколотників. Кінокартину у «Земля» він вже створював у Києві.

Переїзд у Москву: чому режисеру заборонили знімати

Попри все, радянська пропаганда клеймила його буржуазним націоналістом. Щоб уникнути репресій 1930-х років, Довженко перебирається в Москву. Хоча є версія, що він міг ще у 1920-х роках бути завербованим в Житомирі.

«Він якимось чином після концтабору червоної армії потрапляє на дипломатичну роботу. Скоріше за все це означає, що він був пов’язаний зі спецслужбами: будь-які дипломати так чи інакше пов’язані зі спецслужбами. У Варшаві й у Берліні його дипломатична робота стосувалося дуже специфічної діяльності. Українська Радянська Соціалістична Республіка просила кращих людей, які емігрували із країни після приходу до влади більшовиків, повернутись назад. Частину з тих людей, яких вмовив Довженко і його колеги, потім піддали репресіям», — каже Андрій Осіпов. 

Хай там як, а в Москві він почав знімати відверто пропагандистські стрічки: «Щорс», «Аероград», «Іван». Також Довженко знімав пропагандистські документальні стрічки про окупацію радянськими військами Галичини та Буковини. 

x

З початком німецько-радянської війни, режисер став одним з воєнних документалістів, а вже у 1943 році написав сценарій до фільму «Україна в огні», який правдиво висвітлював події початку німецько-радянської війни. Сценарій розкритикував особисто Сталін. 

Після Другої світової Довженко потрапив до так званого «вавилонського полону»: його не репресували, але знімати кіно не давали. Попри це, у повоєнні роки він створив унікальний жанр «кіноповість», де кінематографічні прийоми поєднанні з літературним текстом. У цьому жанрі він написав автобіографічну історію «Зачарована Десна» та воєнну драму «Україна в огні». 

Олександр Довженко помер у Москві у 1952 році. Його нереалізовані проєкти втілила у життя його дружина Юлія Солнцева.

Читати також: Віра Холодна: хто вона і чому на її честь названо площу (і не тільки) в Одесі