19 березня свій 95-й день народження святкує Ліна Костенко — легендарна поетеса, символ незламності та совісті української нації. Її твори проникають у саме серце, залишаючись актуальними крізь десятиліття. Ліна Костенко — це більше ніж поетеса, це моральний авторитет для українців, приклад гідності та безкомпромісності у часи найбільших викликів для України.
За роки своєї творчості вона стала лауреаткою Шевченківської премії, Премії Антоновичів, Ордену Почесного легіону. У 1967 році разом з Павлом Тичиною та Іваном Драчем номінована на Нобелівську премію з літератури.
Дитинство під час війни та тавро дочки «ворога народу»
Ліна Костенко народилася 19 березня 1930 року в містечку Ржищів на Київщині в родині вчителів. У 1936 році її батька, Василя Костенка, репресували за «антирадянську діяльність» і відправили в концтабори на десять років.
«Вашим червоним прапором тільки биків лякати», — сказав він під час суду.
Існує легенда, що, коли до нього прийшли з обшуком енкаведисти й сказали: «Показуй, де ти ховаєш зброю», Костенко усміхнувся і кивнув на колиску: «Отам». Там у колисці спала маленька Ліна.
Ця безстрашність і прямота передалися письменниці. За кілька років її родина переїхала до Києва, де Ліна пережила окупацію та бомбардування. Попри складне дитинство, Костенко змогла зберегти жагу до знань і творчості.
Рух шістдесятників та 16 років під забороною
На межі 1950–1960-х років Ліна Костенко стала частиною руху шістдесятників — інтелектуальної еліти, яка боролася за відродження української культури та мови в умовах радянського режиму. Вона відкрито виступала на захист дисидентів, яким інкримінували «антирадянську діяльність та пропаганду».
У 1965 році поетеса, разом з кінорежисером Сергієм Параджановим, поетом Іваном Драчем, авіаконструктором Олегом Антоновим та іншими діячами, надіслала до влади лист-протест проти арештів української інтелігенції та вимагала проведення публічних розглядів судових справ.
У 1968 році Костенко написала відкритий лист на захист В’ячеслава Чорновола у відповідь на наклеп на нього в газеті «Літературна Україна». Після цього ім’я Ліни Костенко радянська преса довгі роки не згадувала. Відтоді її твори заборонили друкувати на довгі 16 років. Попри це, Ліна Костенко не припинила творити. Саме в ці роки вона написала історичний роман у віршах «Маруся Чурай» — один із найвідоміших творів в українській літературі.
Через заборону друку Костенко публікувала свої вірші в чехословацьких та польських виданнях, а в Україні її творчість поширювалася через самвидав.
Відмова від звання Героя України
У 2005 році президент Віктор Ющенко запропонував Ліні Костенко звання Героя України, проте вона відмовилася, заявивши: «Я не ношу політичної біжутерії». Її принциповість та відмова від державних почестей стали прикладом для багатьох українців.
Ірина Геращенко згадувала, як Костенко зустріла Ющенка у своїй квартирі й висловила йому невдоволення тим, що хлопець із пресслужби звертався до неї російською: «Він зі спецслужб, я їх наскрізь бачу».
Експедиції в Чорнобильську зону
Після аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році Ліна Костенко долучалася до етнографічних експедицій у зону відчуження для збереження спадщини Полісся. Вона з болем описувала побачене: зруйновані будинки, покинуті речі та сліди втраченого життя.
«Село Залісся мертве. Зима, вибиті вікна, підлога у хаті вкрита льодом, але під тим льодом лежать фотографії людей, які тут жили до аварії. І я рукою у такій чорній рукавиці розтираю той лід. Раптом мені стає моторошно. Що я тут роблю? – запитую я себе. Я ж обличчя свого народу з-під льоду видобуваю у той час, коли нікому це не потрібно!» — так описувала вона свої відчуття.
Життя під час війни
Дитинство Ліни Костенко минуло у тіні Другої світової війни, а на схилі життя їй довелося переживати ще одну війну — повномасштабне вторгнення росії в Україну.
З 2014 року Ліна Костенко долучається до волонтерських ініціатив, допомагає військовим і переселенцям. У 2015 році вона передавала гуманітарну допомогу та збірки своїх віршів у зону АТО. У 2018 році поетеса підписала відкритий лист на підтримку Олега Сенцова, засудженого в росії за сфабрикованими звинуваченнями.
«Народжена для поезії»
Творчість Ліни Костенко — це дзеркало української душі. Її поезія — це і лірична інтимність, і громадянська позиція. Вона писала про любов, красу української природи, боротьбу за правду та свободу.
«І все на світі треба пережити,
І кожен фініш — це, по суті, старт.
І наперед не треба ворожити,
І за минулим плакати не варт.»
Ліна Костенко — це голос української нації, символ правди та безкомпромісності. Її життя та творчість нагадують, що слово має силу змінювати світ. І в той час, коли Україна бореться за свою свободу, її поезія звучить як ніколи актуально.
Під час підготовки матеріалу були використані статті Українського Інституту Національної Пам’яті, «Суспільне. Культура», «Радіо Свободи» та «Укрінформу».
Читати також: Пам’ятник Лесі Українці в Одесі: коли він з’явиться, — ексклюзив