Попри те, що повномасштабна війна все ще триває, політики в Україні активізували свою діяльність. Хтось вже проводить зустрічі із виборцями, хтось активно ставить на рекламу свої пости у соцмережах. На тлі цього політичного пожвавлення записали інтерв’ю із аналітикинею Руху ЧЕСНО Юлією Олещенко.
— Зараз в Одесі подекуди стаються неформальні зустрічі депутатів з майбутніми виборцями. Які ваші поради для людей, коли відбувається така зустріч, що варто запитувати у цих депутатів?
— Насправді це не лише в Одесі відбувається. Ми спостерігали певну активізацію депутатів і на Сумщині, Харківщині, Житомирщині. Депутати хочуть нагадати про себе. І це, в принципі, логічно. На таких зустрічах потрібно говорити про ті проблеми, які є, наприклад, в громаді чи за цим округом. Нагадати про те, що ці проблеми є. Нагадати, що хотілося би зробити, якщо вже вони ведуть такий прийом. Сказати про свою проблему, скористатись можливістю. Тому що, наприклад, на Сумщині ми бачили, як дуже активно вирішують питання щодо благоустрою. Щодня постик, кілька постів, що там те зроблено, те відновлено. І, можливо, дійсно, якщо така комунікація є, то проговорити про певні питання громади, які, скажімо, хвилюють. Цим теж можна скористатись як елементом звернення громадян.
— Які найпопулярніші політичні маніпуляції ви фіксували раніше і, можливо, фіксуєте зараз?
— Найперше – це те, що ведеться активна підготовка до виборів. Справді, зрозуміло, що під час воєнного стану вибори неможливі. І це законодавчо закріплено. Тобто, всі, скажімо, маніпуляції, вони підуть звідси. І маніпуляції про переговори теж підуть звідси. Маніпулювали тим, що ЦВК ніби відкрила свої дані. Хоча вони ж пояснювали потім, що це штатна робота, перевірка спроможності баз даних і таке інше. Це теж таке певне перекручування фактів. Найголовніше — використовувати загальні методи інформаційної гігієни, користуватися першоджерелами, звичайно.
Є такі досить гарні наші інструменти, як Політхаб, куди ми фіксуємо дані про політиків. Є ще VoxCheck, вони теж пишуть щодо маніпуляцій передвиборчих. Є Ютуб-канал досить гарний, де обговорюють такі маніпуляції — «Як не стати овочем». І ще теж чудовий сервіс YouControl, він платний, але там зібрані всі, наприклад, реєстри, і можна подивитися журналістські розслідування. Можна подивитись на сайті центральної виборчої комісії (ЦВК) про те, що стосується попередніх балотувань, партійних приналежностей. Насправді чимало джерел, де можна дізнатися інформацію, але ж тут головне, щоб було бажання дивитися, перевіряти цю інформацію і не вестися на слово.
— Які є редфлеги 🚩 у передвиборчих обіцянках, на які варто звертати увагу виборцям?
— Коли людина починає говорити, що «наша партія приведе мир, ми завершимо війну і таке інше», — це дуже нереалістичні популістські обіцянки. Те саме про збільшення пенсій, зарплат — бо це те, що одна особа чи одна партія не може вирішити. Це комплексне питання, на яке кандидати дуже мінімально впливають. Популістські теми, які вже дуже-дуже давно в політиці — це пенсії, зарплати, виплата ВПО, надання житла. Це дуже гучні заяви, як із розряду «шок», «сенсація», «терміново». В подібному стилі клятви, що кожному третьому ВПО видадуть житло!
А ось щодо благоустрою — це реальна зона відповідальності депутата. Якщо обіцяли, наприклад, реконструкцію дитячого майданчика, то це і реально, і можна подивитися, чи виділені на це кошти, і буде легко прослідкувати, чи було це зроблено.
— А як людині, наприклад, зрозуміти, що обіцянка депутата не є реалістична?
— Можна подивитися звіти. Як правило, звітуються за те, що вже було зроблено. Якщо людина обіцяє щось в рамках того, що вона вже раніше робила, у цих сферах, як правило, обіцянки виконуються. Якщо це дійсно якісь дуже нереалістичні обіцянки типу «мир Україні» і подібні, то в рамках повноважень одного кандидата або партії — це нереалістично.
— От ви якраз згадали про дитячі майданчики. Це чи не найулюбленіша обіцянка депутатів, і вона завжди подається так, ніби депутат зі своєї кишені дістав два мільйони і зробив дитячий майданчик. Давайте нагадаємо людям, звідки взагалі ці гроші беруться?
— Це гроші платників податків. На такі роботи виділяються кошти із бюджету міста, селища, громади. Це, звісно, кошти не з особистої кишені депутатів. Також досить поширеним є надання гуманітарної допомоги. І з цим теж треба бути обережним з погляду депутатів, щоб це не виглядало як гречкосійство. Погано, коли це переходить в розряд, що ось вам надали допомогу, то ви, будь ласка, на виборах проголосуйте. Бачимо випадки, що надають допомогу в тому числі і армії. Це, звісно, позитивний момент. Але єдине хочеться, щоб це не стало маніпулятивним, що ми передали, наприклад, вашій бригаді, а ви, будь ласка, за нас проголосуйте.
— Які найкрінжовіші політичні обіцянки ви пам’ятаєте загалом за час моніторингу виборчого процесу в Україні?
— Це з розряду обіцянки Юлії Володимирівни. Найчастіше вони такі от абстрактні, без якоїсь конкретики. Навіть на Ютубі зараз можна побачити, що вони відновилися. Наприклад, «Час назвати все своїми іменами». Або «Я вам скажу те, що ви ніколи не чули». І таке інше.
— А навіщо мені витрачати купу свого часу і перевіряти доброчесність кандидатів, якщо в країні все і так вирішено? Що б ви сказали таким людям, чому важливо усвідомлено робити свій вибір?
— Тому що потім нам жити в цій країні із цим вибором. Тому що якщо вибір не зробити, то цей вибір зроблять за нас. І дійсно, в історії є такі випадки, коли один-два голоси дійсно вирішують. Цікавитись кандидатами теж важливо, бо потім цю інформацію можна розказати, наприклад, своїм старшим членам родини, бабусям, дідусям. Можливо, в них якийсь обмежений доступ до ресурсів, і їм на вулиці, наприклад, дали якусь газетку, і вони в чомусь не розібрались. Якщо вони ставлять якісь питання, то не відмахуватись від них, а пояснювати. Як ви бачили на попередніх виборах, старше покоління досить активно ходить на вибори, і їх, на жаль, легше вести в оману якимись обіцянками, маніпуляціями.
— Чи дійсно у нас чесні вибори?
— Насправді дуже багато моніторингу на виборах. Коли є оцей моніторинг, робити якісь дії типу підмішування бюлетенів і таке інше — це важко. Фіксували якісь окремі порушення, звичайно, але отак прям, що все куплене, підроблене, такого, звісно, немає. Досить багато моніторингу, і це теж така ознака, що в Україні вибори демократичні.
— Тобто всі шанси впливати на життя країни в нас є?
— Так, і в тому числі, скажімо, на своєму місці, у своєму регіоні. Є досить активні громади в містах. На місці також можна гуртуватись своїми силами насправді є чимало роботи, де потрібна якась допомога. Скажімо, депутатів проінформувати про якусь ситуацію. Звертатися до влади потрібно. Так, вони можуть не швидко відреагувати, але краще щось зробити, ніж потім шкодувати про те, що ви нічого не зробили. Тому що коли кажуть, що все погано і нічого не відбувається, то, як правило, в таких випадках людина не спробувала хоча б щось змінити. Зміни в деяких сферах йдуть дуже складно і дуже повільно. Але якщо, наприклад, одна людина відправить звернення, і відправить сто людей звернення на ту ж тему — то ефект буде більший.
— Чому в політику досі потрапляють люди, які дають абстрактні обіцянки, які не виконують свої обіцянки? Вони ж ніби проходять декілька скликань, показують негативний результат роботи, але все одно люди їх обирають. Ось чому так відбувається?
— Є ще така, скажімо, віра у імена, які запам’яталися ніби бренд. Є таке, що хтось там колись вирішив, що якась певна особа з політиків найкраще знає, більше зможе змінити. І це досить часто більше стосується старших людей. Вони, можливо, десь почули обіцянку підвищення пенсії, наприклад, запам’ятали і в це дуже вірять. Або є таке те, що політики обіцяють одне, роблять інше. А людина все одно свято вірить в якийсь там образ, який був активно навіяний на попередній передвиборчій агітації. Все-таки тут варто дивитися, що було зроблено, на звіти, реальні дії, ніж на цей бренд, який був створений піарниками. Людині також властиво щось забути. Тому ми теж фіксуємо випадки кнопкодавства, гречкосійства. Стикалися з таким, що на сторінках правоохоронних органів люблять видаляти якісь підозри, інформацію. Ми такі сторінки архівуємо.
— Якщо підсумувати нашу розмову, дайте три поради людям, як обирати, щоб потім не шкодувати?
— Перша — це все-таки думати холодною головою, не емоціями, а дійсно виважено і зважено. Друге – це фактчекінг. Третє — це все-таки прийти на вибори і зробити СВІЙ вибір. Не очікувати, що хтось щось зробить. Але до цього, звісно, зібрати всю інформацію.
ЧЕСНО — це громадський рух, який регулярно — і не лише під час виборів — моніторить політичну діяльність в Україні. Організація створена у 2011 році. Учасники руху аналізують кандидатів та політиків на доброчесність, збирають інформацію із різних джерел щодо діяльності політиків, фінансування партій тощо. Із проєктами руху можна ознайомитись за посиланням.