Аби підтримувати наратив «Одеса – російське місто», роспропаганда створює постійний інформаційний шум. Використовуючи принцип Йозефа Ґеббельса «брехня, повторена тисячу разів, стає правдою», росіяни зокрема: створюють «наукове підґрунтя» для підміни історії, перекручують факти, знаходять в Одесі «юрби прихильників РФ та Путіна», мають «велику партизанську підтримку» та створюють інші поодинокі «вкиди». Вся ця діяльність має на меті нібито підтвердити «ісконну» російськість Одеси.
У цьому матеріалі, разом з незалежним виданням Ґвара Медіа, ми дослідили найбільш поширені, на нашу думку, методи російської пропаганди та навели приклади їхньої роботи. Проте, це лише маленька частина заходів, які використовує велика пропагандистська машина у просуванні необхідних їй думок.
Підміна історичних фактів
Володимир путін, представники влади рф та російські історики впродовж тривалого часу просувають тезу, що Одеса «історично російське місто».
Історики неодноразово розвінчували цей російський міф. Тож, ми просто нагадуємо головні тези.
«За часів Великого князівства Литовського тут (на місці Одеси – ред.) був порт Кочубіїв. Пізніше ці землі перейшли під владу Османської імперії, з експортно-зернового порту цей пункт перетворився на достатньо важливий центр видобутку солі», – розповів Суспільному професор кафедри історії України ОНУ ім. І.І. Мечникова Тарас Гончарук.
Щодо дати заснування, то хочемо апелювати до офіційного Звернення дослідників історії Одеси, що відбулося у 2015 році. Тоді історики Одеси, які складали спеціальну науково-дослідну групу, звернулися до «наукової громадськості України, Польщі, Литви та Туреччини» щодо необхідності перегляду дати заснування міста Одеси, перша згадка про яке під назвою Коцюбієв (Кочубеів) датується 1415 роком.
У тексті звернення йдеться, що у 1415 році, згідно з «Історією Польщі» Яна Дугоша:
«….прибули до польського короля Владислава посли патріарха і грецького імператора з листом та олов’яними буллами, які їх удостоювали, а турки їх всіляко мучили і гнобили; їм потрібна щедра допомога зерном. Владислав же, польський король у святому співчутті, документально засвідчує допомагати. Він дає і щедро дарує прохану кількість зерна, яке їм потрібно отримати в його королівському порту Кочубеїв». (переклад цитати з латини Т.І. Олійника)
Тобто «коли свого часу історик Олександр Болдарев заявив, що Одесі не 200, а 600 років, він не відкривав нові факти. Це все чудово знали історики дев’ятнадцятого століття, але не наважувалися сказати прямо, що офіційна думка, що не “матушка Єкатерина”, яка тут ніколи не була, заснувала це місто. Що воно існувало до того ще 400 років”, – розповів Тарас Гончарук Суспільному.
У XVIII столітті османи почали відроджувати цей край. У 1764 році через порт Хаджибей відновили експорт зерна до Стамбулу й розпочали ремонт фортеці.
У 1789 році російські війська разом із козаками взяли штурмом фортецю Хаджибей, в 1791-му, за умовами Ясського миру, ці землі приєднали до Російської імперії, розповідав Гончарук виданню «Радіо Свобода».
В матеріалі «Української правди» кандидат історичних наук, доцент кафедри історії України Південно-Українського педагогічного університету імені Ушинського, дослідник османської спадщини півдня України Олександр Середа пояснив:
«В указі Катерини II зазначено, що «уважая выгодное положение Хаджибея … устроить тамо военную гавань, купно с купеческою пристанью». Тобто вона визнавала, що Хаджибей існував вже».
Коли Йосип де Рібас штурмував Хаджибей, він писав своїй дружині, що йде штурмувати місто, зазначив історик Тарас Гончарук:
«Тобто він спочатку здобув Хаджибей, а потім заснував його. Ну, дивна ситуація, але справа в тому, що він вирішив стати “устроїтєлєм” цього Хаджибея… На початку 1795 року, а саме в указі від 27 січня в списку з іншими містами Хаджибей перейменували в Одесу».
Російська імперія свідомо формувала міф про своє «споконвічне» право на Одесу та Причорномор’я, виправдовуючи експансію й колонізацію. Історик Олександр Середа пояснює, як будувалася ця ідеологічна конструкція:
«У XIX столітті російське освоєння цього регіону і вибудовувало концепцію, яка давала першочерговість російській імперії володіти цими землями. Росіяни вибудовували політичну аргументацію, чому тут присутня Росія. Постійна боротьба російської імперії з усім світом і наробила оцієї міфологізації щодо споконвічного російського володіння Причорномор’ям»
Тобто перша згадка про Одесу, а точніше про Хаджибеї, датується 1415 роком, який тоді входив до складу Великого князівства Литовського під назвою Кочубей, а пізніше – Хаджибей (Османська імперія) і лише у 1795 році місто перейменували на Одесу.
Висновок
Описані вище факти вкотре підтверджують, що твердження про «російську» Одесу не витримує історичної перевірки. Місто має багатовікову історію, тісно пов’язану з Великим князівством Литовським, Османською імперією та іншими державами, задовго до приходу російської влади.
Ця аналітика є лише першою частиною дослідження методів російської пропаганди. У наступному матеріалі ми розвінчаємо міф про нібито «юрби прихильників РФ та Путіна» в Одесі. Слідкуйте за оновленнями.
Читати також: Місто на перехресті історії: професор Ярослав Грицак про Одесу