Василь Руснак — тренер з джиу-джитсу, раніше займався з дітьми, але з початком повномасштабного вторгнення вивчився на реабілітолога та почав допомагати захисникам. Через спорт він адаптує не лише ветеранів, а й діючих військових, допомагає інтегруватися у цивільне життя та знайти однодумців. Навіть збори для побратимів учні Василя закривають власними силами — завдяки спільноті.
Як спорт допомагає ветеранам адаптуватися до мирного життя та чому такі ініціативи важливі для майбутнього України — читайте у матеріалі.
Треба витягувати хлопців, щоб вони не сиділи вдома, не зачинялися в собі, знали, що вони не одні такі, і є місця, де їх поважають, і те, що вони заслуговують.
Як усе почалося
Ще до війни Василь познайомився з Артемом Гротом — ветераном Сил спеціальних операцій, який втратив кінцівку внаслідок поранення. Він приїхав до Руснака, щоб займатися джиу-джитсу. Це стало для тренера справжнім викликом:
«Коли я почав з ним працювати — зупинився. Я не з дуже вразливих людей, але це мене здивувало. Я зафіксував це і продовжив з ним спілкування після того, як ми поборолись»
Разом вони вирішили розвивати інклюзивне джиу-джитсу в Одесі. Проте після початку повномасштабного вторгнення проєкт трансформувався у військово-спортивну спільноту. Сьогодні такі хаби працюють у Львові, Кропивницькому, Рівному, Києві та Одесі.
Спорт як реабілітація
Руснак підкреслює, що бразильське джиу-джитсу є одним із найбезпечніших і найадаптивніших видів спорту.
«У нас індивідуальна програма для кожного — як для дитини, так і для ветерана, з урахуванням його особливостей. У дітей же так само: хтось повненький — йому треба так працювати, хтось більш худенький — йому інакше. Комусь подобається працювати зверху, комусь — знизу, комусь — у стійці. Але ми це комбінуємо, щоб вони могли бути небезпечними в будь-якому положенні і вміли працювати»
В його залі тренуються не лише ветерани, а й діючі військові. Заняття допомагають їм соціалізуватися та повернутися до нормального життя, адже до тренувального процесу долучаються й цивільні.
«Я не поділяю групу на ветеранів чи військових. Люди ходять, займаються — і це один колектив», — пояснює він.
Окрім фізичної реабілітації, у спільноті працюють психологи, які безкоштовно допомагають військовим і їхнім родинам. Також є юристи, які надають первинну правову допомогу.
Спільнота, яка підтримує себе сама
Руснак розповідає, що завдяки згуртованості громади їм не доводиться публічно збирати кошти на потреби побратимів.
«Багато моїх вихованців воюють, а є ті, хто не воюють — бізнесмени, айтішники. Вони самі закривають певні потреби бійців. І навіть я про це не знаю. Це організм, який сам себе лікує»
Що потрібно ветеранам в Одесі
На думку Руснака, в місті бракує доступної системи пільг, спрощеного процесу отримання інвалідності та інклюзивного простору.
«Я вважаю, що пенсії для ветеранів мають бути вищими. Вони витрачають багато коштів на реабілітацію, на життя після повернення зі шпиталю. Це має бути гідна підтримка», — наголошує тренер.
Майбутнє після перемоги
Руснак бачить Одесу після перемоги квітучою, хоча визнає, що перехідний період буде непростим.
«Багато хлопців повернеться, а суспільство ще не готове. Будуть непорозуміння, але ми всі свої. Я впевнений, що знайдемо спільну мову», — підсумовує він.
Матеріал створено за підтримки фонду European Endowment for Democracy (EED)
Повне інтерв’ю з тренером-реабілітологом Василем Руснаком дивіться на Ютуб-каналі «Море людей».
Читати також: Інженерна перемога: як «Технарі» модернізують українську ППО