Як в Україні та світі захищають порноакторів і чому декриміналізація — необхідна

17 грудня у світі відзначають Міжнародний день захисту секс-працівниць від насильства і жорстокості. Цей день з’явився як відповідь на системне насильство, з яким стикаються люди у сфері секс-праці, — від нападів і експлуатації до шантажу та повної відсутності доступу до захисту.

У центрі цього дня — не питання моралі чи суспільного схвалення, а безпека, права та зменшення шкоди. Йдеться про декриміналізацію, регулювання і надання соціальних та правових механізмів захисту.

Водночас важливо розуміти: йдеться не лише про проституцію. Секс-праця охоплює значно ширше коло сфер — зокрема порноіндустрію, вебкам та онлайн-контент, де ризики насильства часто залишаються невидимими для суспільства.

Про ситуацію з легалізацією порно в Україні, права секс-працівників, небезпеки та досвід інших країн — у матеріалі «Море Людей».

Порноконтент в Україні: яка ситуація у 2025 році

Україна входить до топ-20 країн за кількістю переглядів порно на платформі Pornhub. Але нас його не тільки дивляться, а й знімають. При цьому створення порнографічного контенту досі криміналізовано. 

Такий от парадокс: держава отримує мільйони гривень податків, наприклад, від платформи OnlyFans. Однак створювати такий матеріал в країні не можна — за його виготовлення і розповсюдження передбачена кримінальна відповідальність. Тобто порно фактично легалізовано, але не декриміналізовано.

x

У Кримінальному кодексі України (ККУ) є чотири відповідні статті:

• 301 — ввезення, виготовлення, збут і розповсюдження порнографічних предметів;
• 301-1 — одержання доступу до дитячої порнографії, її придбання, зберігання, ввезення, перевезення чи інше переміщення, виготовлення, збут і розповсюдження;
• 301-2 — проведення видовищного заходу сексуального характеру за участю неповнолітньої особи;
• 302 — cтворення або утримання місць розпусти і звідництво (під неї, до прикладу, можуть підпадати вебкам-студій).

Найбільш суперечливою для трактування є стаття 301. У першому її пункті йдеться, що ввезення в Україну порноконтенту, розповсюдження, виготовлення, зберігання — карається штрафом від 17 000 до 68 000 грн, пробаційним наглядом на строк до 3 років, або обмеженням волі на той самий строк. Якщо це кіно- та відеопродукція (пункт 2), штрафи більші, як і термін пробаційного нагляду/ув’язнення (до п’яти років).

При цьому, як пише ZMINA, правоохоронці не мають чіткого розуміння, що саме вважається розповсюдженням порнографії. Ще один нюанс — стаття не вбачає різниці між власним оголеним фото партнеру та комерційним сексуальним контентом. Тобто навіть обмін інтимними фотографіями між двома повнолітніми людьми може підпадати під кримінальне переслідування.

Захист порноакторів

На практиці порноіндустрія в Україні існує у вигляді «тіньового» бізнесу. Це означає, що у порноакторів немає жодних прав.

«Порно, яке знімають в Україні зараз — неконтрольоване. Там є насильство, зґвалтування, побиття. Ніхто не знає, чи актори знімаються свідомо та добровільно. Вони не можуть звернутися до правоохоронців за захистом, бо за законом вони злочинці, а не потерпіли», — розповідала українська порноакторка Адель Асанті для Ліги.

Декриміналізація порноконтенту в Україні: які є ініціативи

Ініціативи щодо декриміналізації порноконтенту в Україні просувають давно. Так, ще у липні 2022 року на сайті президента з’явилася відповідна петиція львівського поета і музиканта Тараса Сіромського. Вона тоді набрала трохи більш як 25 000 підписів (для розгляду необхідно мінімум 25 000). Відповідь була: Володимир Зеленський заявив, що звернувся до прем’єр-міністра з проханням доручити опрацювання питання. Однак жодних зрушень тоді так і не відбулося.

Вже у жовтні 2022 року Офіс ефективного регулювання BRDO (експертно-аналітичний центр, який фінансується міжнародними донорами, перш за все ЄС) опублікував звернення з підтримкою ідеї. Документ підписали відомі громадські організації, а також окремі юристи та підприємці (загалом 101 підписант). Серед інших, «за» декриміналізацію виступили Інститут законодавчих ідей, Центр економічної стратегії, Теронліфанс, «КиївПрайд».

x

Трохи менше ніж за рік у Раді таки зареєстрували відповідний законопроєкт — №9623. Автори акта пропонують змінити 301 статтю Кримінального кодексу так, щоб декриміналізувати добровільне виготовлення і продаж порно. Станом на 17 грудня 2025 року документ так і не був розглянутий парламентом.

x

11 листопада 2024 року у ВРУ також зареєстрували законопроєкт №12191. Фактично, це нова версія попереднього акта.

Якщо коротко, пропонується внести зміни у статтю ККУ 301, щоб уникнути ув’язнення для повнолітніх, які створюють та поширюють інтимні відео за власною згодою. 

За що залишиться кримінальна відповідальність:

• порно без згоди (порнопомста, deep fake);
• екстремальна порнографія (насильництво, зоофілія, некрофілія тощо);
• поширення дитячої порнографії та її розповсюдження серед неповнолітніх.

Ключова відмінність від попереднього законопроєкту — народні депутати прибрали пункт щодо 302 статті ККУ (створення або утримання місць розпусти й звідництво). У ініціативі №9623 її пропонували взагалі виключити. Зміни до цієї статті можуть обговорити під час доопрацювання документа.

Правоохоронний комітет Верховної Ради ще 23 грудня 2024 року підтримав проєкт №12191 за основу.

x

Де легалізовано виробництво фільмів для дорослих 

Виробництво та розповсюдження порнографічних фільмів є законними в багатьох країнах, за умови, що в порнографії беруть участь актори, які досягли певного віку, зазвичай 18 років. Однак часто на такі матеріали накладаються додаткові обмеження.

Першою країною, що легалізувала фільми для дорослих, була Данія. Це сталося ще у 1969 році. А однією з перших монетизувала порно Франція, яка оподаткувала індустрію.

У більшості країн ЄС (Угорщина, Німеччина, Греція, Данія, Ірландія, Іспанія, Кіпр, Мальта, Норвегія, Польща, Нідерланди, Фінляндія, Франція, Хорватія, Чехія) дозволені публікація, придбання цифрового чи іншого порнографічного контенту, але з віковими обмеженнями та забороною дитячої порнографії.

У Великій Британії сфера також легальна (крім дитячої та екстремальної). 

x

Підсумовуючи: у країнах, де порнографія легальна, держава не робить її кримінальним злочином, але встановлює:

• обмеження за віком (лише 18+),
• заборону на участь неповнолітніх,
• заборону на певні види матеріалу (насильницький, з тваринами тощо).

Як захищають секс-працівників у різних країнах

У країнах, де порнографія легалізована або декриміналізована, держава поступово переходить від заборон до регулювання та захисту людей, які працюють у цій індустрії. Йдеться передусім про безпеку, добровільну згоду, здоров’я та трудові права.

• США: згода, безпека і федеральні стандарти

У США порноіндустрія є легальною (за винятком окремих штатних обмежень) і підпадає під дію трудового законодавства. Один із ключових механізмів захисту — федеральний закон 18 U.S.C. §2257, який зобов’язує продюсерів зберігати підтвердження повноліття всіх акторів та фіксувати особисті дані та згоду на участь у зйомках.

Крім цього, у травні 2025 року президент США Дональд Трамп підписав закон, який забороняє публікацію без згоди зображень та відео сексуального характеру, незалежно від того, чи вони справжні, чи створені за допомогою технологій.

• Німеччина: порно як форма праці

У Німеччині порнографія легальна, а секс-робота офіційно визнана видом трудової діяльності. Порноактори можуть:

• укладати контракти;
• вимагати оплати, прописаної в договорі;
• звертатися до суду у разі порушення прав.

Секс-працівники також мають доступ до системи соціального забезпечення (охорона здоров’я, догляд за людьми похилого віку, допомога по безробіттю та пенсія).

• Чехія: мінімум заборон, максимум відповідальності

Чехія — одна з країн із найбільшою порноіндустрією в Європі. Тут порнографія легальна, а захист акторів базується на:

• цивільному праві;
• контрактах;
• кримінальній відповідальності за насильство, примус чи зйомки без згоди.

Участь у зйомках дозволена лише з 18 років, а будь-які порушення цього правила караються тюремними строками.

• Франція: акцент на згоді та психологічному захисті

У Франції порно дозволене, але держава останніми роками посилила регулювання. Головний акцент робиться на згоді. Її можна навіть відкликати.

• Нідерланди: прозорі правила та соціальні гарантії

У Нідерландах порно і секс-робота регулюються трудовим законодавством. Секс-працівники мають право:

• працювати легально;
• платити податки;
• користуватися соціальним страхуванням.

Держава зосереджується на розширені соціальних гарантій.

• Нова Зеландія: загальні права

У Новій Зеландії після декриміналізації секс-роботи працівники сфери отримали ті ж трудові права, що й інші працівники:

• право на безпечні умови праці;
• захист від дискримінації;
• можливість подати скаргу на роботодавця.

У більшості країн із легальним порно ключовий принцип один: захищати не індустрію, а людей у ній. Саме тому мова йде не про «дозволити все», а про чіткі правила, відповідальність і реальні механізми захисту від насильства та експлуатації.

Декриміналізація порноіндустрії в Україні: переваги і недоліки

• Створення нових робочих місць.
• Поповнення бюджету шляхом оподаткування — «Економічна правда» підрахувала, що у разі, якщо доходи українських творців контенту на Onlyfans становлять 15.8 млрд на рік, то у випадку повної легалізації бюджет міг би отримати 3 млрд грн у вигляді ПДФО та військового збору.
• Створення норм та стандартів виробництва порноконтенту.
• Зменшення небезпечного контенту та контроль за ним
• Законний захист працівників галузі
• Зміна положення суспільства до професії порноактора
• Безпечна складова для рахунків медичного контролю працівників

А от серед негативних наслідків можуть бути об’єктивізація та експлуатація жінок, а також можливість розширення шкідливого та насильного контенту.